У світі проживає безліч людей. Хтось, можливо, зараз знаходиться у звичайному простому будинку, а хтось у величезному палаці. Але кожен із нас, будь це бідний чи багач, шукає кращого: кращих умов, кращого майбутнього і сьогодення, кращого життя.
Зараз, у ХХІ столітті, люди , наче запрограмовані роботи. Всі, абсолютно всі, за своїм кращим життям виїжджають за кордон. Будь це Польша, Німеччина , Італія – не важливо. Але, якщо задуматися… Ми всі кудись поспішаємо, кудись незрозуміло швидко рухаємось. Ми, навіть , не задумуємось , що справжнє щастя не таїться десь далеко на іншій частині континенту , а воно ось – поруч! Воно знаходиться у дрібницях , у звичайних простих речах.
Те , як кожний ранок ми бачимо схід сонця – хіба не щастя? Те , як кожного дня бачимо посмішки рідних –це не щастя? Коли повертаєшся додому та знаєш , що тебе там чекають- це по-вашому не щастя?!
Можна безліч привести прикладів , коли за кращим не потрібно їхати на тисячі кілометрів від дому.
«Не шукай щастя за морем»- говорив Григорій Савович Сковорода. Дійсно, наше життя швидкоплинне і ми , навіть , не встигаємо замислюватися про щастя в дрібницях , у простих речах. Розумні слова цієї людини потрібно запам’ятати. Вони дійсно мудрі. Зміст є у кожному слові. Їх лише потрібно зрозуміти, відчути.
Мені по-справжньому прикро за тих людей , які бачать щастя лише у грошах. Подумайте! Адже за них неможливо купити здоров’я. За них неможливо повернути рідну нам людину. Неможливо створити сімейну атмосферу. Так , звісно , гроші у цьому можуть до але не бути головним чинником , на якому і тримається побудова справжнього щастя.
Є ще люди , які люблять подорожувати. Але вони поділяються на два типи : перші ті , хто подорожує лише , щоб знайти кращі умови для свого існування; другі це роблять для того , щоб здійснити свою мрію, відвідати щось нове та цікаве для себе, стати трішки щасливішими. Адже подорожі – це найкращі ліки від депресії та поганого настрою, але це не є те справжнє щастя , яке ми відшуковуємо все своє життя.
Погодьтеся , краще не потрібно шукати за морями, в іншому куточку світу. Воно завжди поруч , біля нас .Навіть , привітавшись з людиною , ви зробите її щасливішою. Свій гарний настрій вона передасть іншому , і , таким чином , завдяки одному вашому привітанню ви ощасливите відразу декількох людей. Хіба це також не є щастя?
Його можна побачити будь-де: краса природи, сяйво сонечка , запах свіжого повітря, спів пташок. Це те, чим ми насолоджуємось, а насолода – це і є щастя, це те краще , яке завжди навколо нас.
Отже, як з’ясувалось, щастя не потрібно шукати далеко-далеко. Воно поруч. Воно таїться всередині нас, всередині нашого серця.
одного разу хлопчику захотілося розсмішити свій клас на уроці інформатики. спочатку він не знав, як це зробити, але побачив на сервері папку з непристойною назвою. хлопчак здивувався, але раптом вигукнув на весь клас: «дивіться, яку я папку зробив! ». всі над ним посміялись, а коли прийшов вчитель, розповіли йому, що цей учень зробив погану папку.
вчитель інформатики покарав хлопця за такий ганебний вчинок, хоч насправді учень лишень похвалився чужою провиною, але вже було запізно щось міняти. тоді хлопцю стало соромно, він збагнув, що його жарт виявився зовсім не смішним. не дарма ж народна мудрість каже: «не всякі жарти бувають чогось варті» (кудряшов анатолій)
i«ліпше своя хата, як чужа палата»
жив — був один чоловік. мав він сім’ю: маму, тата, брата та сестру. мав він і своє господарство, хату, коня, корову та овець! рано-вранці іван (так звали чоловіка) вставав і йшов ловити рибу, вдень він господарював, а ввечері, стомлений, відпочивав із сім’єю на ґанку.
все було добре, та чогось не вистачало. йому здавалося, що десь там вдалині є краще життя. він зібрав свої речі та покинув рідну домівку. довго іван блукав на чужині, але все, що він бачив, він порівнював з рідним домом. і нарешті хлопець зрозумів, що треба повертатися додому, бо ліпше своя хата, як чужа палата. (сафонов микита)
«яка робота, така й плата»
колись дуже-дуже давно жив у якомусь селі йонька. надумав він якось грошей заробити. розмірковував він, і дійшов висновку, що він прикинеться вправним кравцем. пішов він у інше село. там йому один чолов’яга замовив сорочку та штани. але йонька працював за принципом «косо, криво, аби живо», тому, коли той чоловік прийшов на примірку і побачив його роботу, він гнався за йонькою аж до його садиби.
правду кажуть в народі: «яка робота, така й плата! » (канов богдан)
Не шукай щастя за морем
У світі проживає безліч людей. Хтось, можливо, зараз знаходиться у звичайному простому будинку, а хтось у величезному палаці. Але кожен із нас, будь це бідний чи багач, шукає кращого: кращих умов, кращого майбутнього і сьогодення, кращого життя.
Зараз, у ХХІ столітті, люди , наче запрограмовані роботи. Всі, абсолютно всі, за своїм кращим життям виїжджають за кордон. Будь це Польша, Німеччина , Італія – не важливо. Але, якщо задуматися… Ми всі кудись поспішаємо, кудись незрозуміло швидко рухаємось. Ми, навіть , не задумуємось , що справжнє щастя не таїться десь далеко на іншій частині континенту , а воно ось – поруч! Воно знаходиться у дрібницях , у звичайних простих речах.
Те , як кожний ранок ми бачимо схід сонця – хіба не щастя? Те , як кожного дня бачимо посмішки рідних –це не щастя? Коли повертаєшся додому та знаєш , що тебе там чекають- це по-вашому не щастя?!
Можна безліч привести прикладів , коли за кращим не потрібно їхати на тисячі кілометрів від дому.
«Не шукай щастя за морем»- говорив Григорій Савович Сковорода. Дійсно, наше життя швидкоплинне і ми , навіть , не встигаємо замислюватися про щастя в дрібницях , у простих речах. Розумні слова цієї людини потрібно запам’ятати. Вони дійсно мудрі. Зміст є у кожному слові. Їх лише потрібно зрозуміти, відчути.
Мені по-справжньому прикро за тих людей , які бачать щастя лише у грошах. Подумайте! Адже за них неможливо купити здоров’я. За них неможливо повернути рідну нам людину. Неможливо створити сімейну атмосферу. Так , звісно , гроші у цьому можуть до але не бути головним чинником , на якому і тримається побудова справжнього щастя.
Є ще люди , які люблять подорожувати. Але вони поділяються на два типи : перші ті , хто подорожує лише , щоб знайти кращі умови для свого існування; другі це роблять для того , щоб здійснити свою мрію, відвідати щось нове та цікаве для себе, стати трішки щасливішими. Адже подорожі – це найкращі ліки від депресії та поганого настрою, але це не є те справжнє щастя , яке ми відшуковуємо все своє життя.
Погодьтеся , краще не потрібно шукати за морями, в іншому куточку світу. Воно завжди поруч , біля нас .Навіть , привітавшись з людиною , ви зробите її щасливішою. Свій гарний настрій вона передасть іншому , і , таким чином , завдяки одному вашому привітанню ви ощасливите відразу декількох людей. Хіба це також не є щастя?
Його можна побачити будь-де: краса природи, сяйво сонечка , запах свіжого повітря, спів пташок. Це те, чим ми насолоджуємось, а насолода – це і є щастя, це те краще , яке завжди навколо нас.
Отже, як з’ясувалось, щастя не потрібно шукати далеко-далеко. Воно поруч. Воно таїться всередині нас, всередині нашого серця.
Объяснение:
«не всякі жарти бувають чогось варті»
одного разу хлопчику захотілося розсмішити свій клас на уроці інформатики. спочатку він не знав, як це зробити, але побачив на сервері папку з непристойною назвою. хлопчак здивувався, але раптом вигукнув на весь клас: «дивіться, яку я папку зробив! ». всі над ним посміялись, а коли прийшов вчитель, розповіли йому, що цей учень зробив погану папку.
вчитель інформатики покарав хлопця за такий ганебний вчинок, хоч насправді учень лишень похвалився чужою провиною, але вже було запізно щось міняти. тоді хлопцю стало соромно, він збагнув, що його жарт виявився зовсім не смішним. не дарма ж народна мудрість каже: «не всякі жарти бувають чогось варті» (кудряшов анатолій)
i«ліпше своя хата, як чужа палата»
жив — був один чоловік. мав він сім’ю: маму, тата, брата та сестру. мав він і своє господарство, хату, коня, корову та овець! рано-вранці іван (так звали чоловіка) вставав і йшов ловити рибу, вдень він господарював, а ввечері, стомлений, відпочивав із сім’єю на ґанку.
все було добре, та чогось не вистачало. йому здавалося, що десь там вдалині є краще життя. він зібрав свої речі та покинув рідну домівку. довго іван блукав на чужині, але все, що він бачив, він порівнював з рідним домом. і нарешті хлопець зрозумів, що треба повертатися додому, бо ліпше своя хата, як чужа палата. (сафонов микита)
«яка робота, така й плата»
колись дуже-дуже давно жив у якомусь селі йонька. надумав він якось грошей заробити. розмірковував він, і дійшов висновку, що він прикинеться вправним кравцем. пішов він у інше село. там йому один чолов’яга замовив сорочку та штани. але йонька працював за принципом «косо, криво, аби живо», тому, коли той чоловік прийшов на примірку і побачив його роботу, він гнався за йонькою аж до його садиби.
правду кажуть в народі: «яка робота, така й плата! » (канов богдан)