Частка є в рядку
А за горами Б батько і мати
В шум його сюди не доходив Г на роздоріжжі
2.Частка є в рядку
А написала б книгу Б красивий, але злий
В біля озера Г понад озером
3. Лише частки записані в рядку
А б, ані, і, в, на Б чи, не, хай, мовляв, з-понад
В хіба, невже, лишень, справді Г мовби, ніби, із-за, що, тільки
4 . Обидві частки пишуться через дефіс в рядку
А нехай/готує, тому/то Б що/сили, знайшов/таки
В бозна/чому, читай/но Г таки/знайшов, казна/коли
5.Усі частки пишемо окремо в рядку
А слухала/б, хтозна/який, таки/прибув Б ні/хто, все/ж/таки, ні/з/ким
В хтозна/коли, що/небудь, не/працює Г написав/би, чому/ж, якби/ж
6. Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А будь/кого, не/писав, ні/що Б казна/як, як/то, як/небудь
В що/небудь, сказав/би, хай/живе Г нехай/іде, ти/ж, таки/взяли
7.Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А будь/який, не/наш, ні/чого Б казна/де, як/то, дай/но
В що/небудь, сказав/би, хай/живе Г нехай/буде, прийди/ж, таки/прийняли
8. Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А будь/хто, не/знав, ні/хто Б казна/хто, як/то, як/небудь;
В хто/небудь, прийшов/би, хай/буде Г хай/співає, ти/ж, таки/переміг
9.Усі слова з частками слід писати окремо в рядку
А ні/хто, все/ж/таки, ні/з/ким Б слухала/б, хтозна/який, таки/прибув
В прийди/ж, вийшла/б, таки/зробив Г хтозна/коли, що/небудь, не/працює
10.Усі вигуки пишуться через дефіс у рядку
А ай/ай/ай! ку/ку! їй/Богу! Б ха/ха/ха! го/ді! ов/ва!
В їй/бо! а/гов! ге/й! Г їй/право! тьох! ну/ну!
11. Через дефіс пишуться вигуки в рядку
А добри/день, на/добраніч, слава/Богу Б а/а/ах, но/о/о, киць/киць, ой/ой
В кру/кру, їй/Богу, на/здоров’я Г будьте/ здорові, до/побачення
12. У реченні вигук може переходити в іншу частину мови і тоді виступатиме
А головним членом речення Б другорядним членом речення
В і головним, і другорядним членом речення Г не є членом речення
Объяснение:
Жили собі в країні знань дві частини мови Іменник та Прикметник. І були вони добрими друзями. В кожного була своя роль, своє значення в українській мові.
Та якось, одного разу вирішив Прикметник, що він головніше від Іменника. Образився Іменник і вони посварилися.
Зовсім погано стало Прикметнику без Іменника, зрозумів він свою помилку.
І пішов до Іменника просити пробачення.
Прийшов до нього іменник вибач мене я більше так не буду, ну добре сказав іменник.
І потім вони знову стали кращими друзями.
Ось ранок, ясний(означення) і погожий(означення) ранок після короткої(означення) ночі. Зірочки кудись зникли- пірнули в синю(означення) безодню блакитного(означення) неба. Край його горить- палає рожевим(означення) вогнем, червонуваті(означення) хвилі ясного(означення) світла миготять серед темноти, понад степом віє її останнє зітхання. Положисті(означення) балки дрімають серед темної(означення) тіні, а високі(означення) могили виблискують срібною(означення) росою.Піднімається сизий(означення) туман і легесеньким(означення) димком, чіпляючись за рослину, стелиться по землі.
Частина мови усіх означень - прикметник. Тому над кожним означенням напишеш "прикметник". Означення підкреслюються хвилястою лінією .