частина мови КОЖНОГО СЛОВА Франсуа Рабле на всяк лад регоче з усюдисущих пройдисвітів,(1) шарлатанів,(2) ненажер,(3) але для повного відчуття глибини цієї сатири необхідно зануритися в стихію гіпербол,(4) щедро вжитих автором:(5) те,(6) що нерідко видається хибним і перебільшеним,(7) часто спростовує пихато виголошені марнославцями вимоги.

земля наших предків напрочуд багата. це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. недарма ми, нащадки тисячоліття історії україни, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. один з них – це собор софія київська, що розташований у центрі нашої столиці.

софія київська або софійський собор – це одна з найдавніших пам'яток української архітектури та монументального живопису хі-хvііі століть. народилася вона ще за часів існування київської русі, але століть зазнавала змін: як оновлень, так і руйнації. собор як головний храм держави був свого часу духовним та політичним центром. у його стінах відбувалися найвизначніші урочистості: сходження на великокняжий престол, прийняття послів. тут затверджували навіть політичні угоди. у соборі велося літописання, були створені перші відомі на русі бібліотека та школа.

зовні проста, а в середині розкішна споруда уособлює ідеал людини, як його бачили архітектори тих часів. без зайвих оздоб та кричущих прикрас, адже людина за християнським віруванням має піклуватися передусім про внутрішню красу. білі стіни собору приховують неймовірної складності та виняткової краси фрески й мозаїки.

фрески зображують різноманітні біблійні сюжети, а мозаїки – найбільш шанованих постатей християнства. особливо вражає шестиметрова мозаїка із зображенням богоматері. її постать міниться тисячами відтінків численних шматочків смальти, старанно дібраних працьовитою рукою майстра. також у техніці мозаїки виконані зображення христа та марка євангеліста, воїна княжої доби, який захищав віру й державу від загарбників.

довгою і складною є історія софії київської, так само, як і історія нашої країни. і коли золота поверхня бань сліпуче виблискує у променях вечірнього сонця, а небесна блакить міниться у рожевому серпанкові, усвідомлюєш, який скарб перед тобою, і як важливо зберегти його для наступних поколінь.

Я цілком згодна з тим, що в наш час новітніх інформаціоних технологій, люди зовсім забули, що таке добре ім'я.Зараз можно не турбуватися про те, що кажеш, адже ніхто може навіть і не знати твого справжнього імені.Пиши, що забажаєш.Нецензура, помилки, нечесні вчинки- усе це з'явилося з появою сучасних гаджетів.Я не розумію таких людей.Можна подумати, що у людей зовсім немає совісті, коли вони продають не якісний товар і обманюють людей.Коли вони ненормативною лексикою розмовляють з людиною, яку навіть не бачили в житті, здається, що люди зійшли на попередню ступінь еволюції.Так насправді і є.Це дуже сумно.З появою інтернету, люди почали деградувати, хоча ті особи, які і вигадали його, зробили це для розвитку людини, для того, щоб викорчувати неосвічуваність.Але все зовсім не так.На мою думку, людям було б краще без інтернету та новітніх технологій.Вони заважають нам жити.