Була собі бідна сім'я. Вона не мала ні копійочки Якось мати побачила що каченяти хотіло тоже попоїсти. Наближалося свято і мама хотіла зробити щось приємне родині хоті вона не має грошей. Назбирала вона паляниці і замісила тісто. туда ще поставила дріжджі. поставила в духовку пектися. Коли все було готове вона поклала ту страву на стіл. А від тої страви такий приємний був запах. Мама покликала всіх за стіл попоїсти всім сподобалося.Воно було приємне на смак і не хропотіло в роті. Мама і вся та родина назвали його хлібом. Відтоді всі полюбили хліб!
Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Вона не мала ні копійочки
Якось мати побачила що каченяти хотіло тоже попоїсти.
Наближалося свято і мама хотіла зробити щось приємне родині хоті вона не має грошей.
Назбирала вона паляниці і замісила тісто. туда ще поставила дріжджі. поставила в духовку пектися. Коли все було готове вона поклала ту страву на стіл. А від тої страви такий приємний був запах. Мама покликала всіх за стіл попоїсти всім сподобалося.Воно було приємне на смак і не хропотіло в роті. Мама і вся та родина назвали його хлібом. Відтоді всі полюбили хліб!
Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".