Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе. водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина. але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. і, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя. у моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості. простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. десять заповідей христових — це теж мораль, мораль гуманна. але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах. але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. і саме від неї залежить, якою буде людина. мені в світі поталанило на гарних людей. і мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. але кожний може стати людиною, яку поважають. я , що справжня людина — це хороший друг, здатний прийти на , визволити з біди і не заздрити щастю інших людей. це хороший син чи донька, здатні забезпечити своїм батькам спокійну старість. хороша людина створить хорошу сім'ю і буде прикладом для своїх дітей. і, безумовно, такі шкідливі звички, як алкоголь і наркоманія, ніколи не уживаються з поняттям хорошої людини. а я вважаю, що бути людиною — це значить бути хорошою людиною. не можна брати приклад із тих, хто добре ставиться тільки до своєї сім'ї, тільки до своїх друзів, але зневажає інших людей. людина за будь-яких обставин має залишатися людиною: і у ставленні до інших людей (сусідів, співробітників, просто перехожих), і у ставленні до природи, і у ставленні до свого міста, своєї держави, свого народу. я шаную людей щирих, у яких і помисли, і вчинки викликають повагу. але в житті буває навпаки: на роботі — передовий виробничник, а вдома — деспот, який тероризує всю сім'ю; у школі — сумлінний учень, а вдома — ледар, який ложки за собою не помиє. а ще однією рисою, яку я не вибачаю людям, є зрада. ця риса і у великому, і у малому мені огидна. зрада несумісна з поняттям «бути людиною». я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків. мене надихає вислів а. п. чехова: «у людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і »
Гарну дівчину полюбив король вужів, і вона погодилася вийти за нього заміж. Родичі не хотіли віддавати її за вужа, але довелося це зробити. Вже забрав свою молоду дружину на дно озера, де вона жила в красивому кришталевому палаці і народила двох дітей: сина Василька і дочка Горпину. Через кілька років дружина попросила чоловіка-вужа відпустити її побачитися з рідними. Він погодився, тільки просив і її, і дітей нічого не розповідати ні про нього, ні про те, яким шляхом вони потраплять в будинок батьків. Обернувся він дерев'яним мостом, і дружина з дітьми в золотій кареті виїхала за нього з озера і прибула додому. Її батько попросив дочка прилягти відпочити, а сам вивів онуків в сад і став розпитувати їх про батька. Волошка пам'ятав наказ батька і мовчав, а Горпина проговорилася про те, що батько, обернувшись мостом, до сих пір стоїть над озером і чекає, коли вони поїдуть назад. Тоді дід узяв сокиру, пішов до озера, розрубав міст на шматки, а сам повернувся назад, нічого не сказавши ні дочки, ні онукам. Коли ті сіли в карету і приїхали до берега озера, то побачили, що моста немає, а вода вся червона від крові. Зрозуміла тоді жінка, що батько вбив її чоловіка, і запитала дітей, хто з них розповів дідові про батька. Коли вона дізналася, що це Горпина погубила батька, вона веліла їй стати кропивою і завдавати людям таку ж біль, яку вона заподіяла своєї матері. А сина вона звернула в квітка волошка, сказавши, що люди будуть брати його для букетів і освячувати в церкві
Існує така легенда про походження волошки.
Гарну дівчину полюбив король вужів, і вона погодилася вийти за нього заміж. Родичі не хотіли віддавати її за вужа, але довелося це зробити. Вже забрав свою молоду дружину на дно озера, де вона жила в красивому кришталевому палаці і народила двох дітей: сина Василька і дочка Горпину. Через кілька років дружина попросила чоловіка-вужа відпустити її побачитися з рідними. Він погодився, тільки просив і її, і дітей нічого не розповідати ні про нього, ні про те, яким шляхом вони потраплять в будинок батьків. Обернувся він дерев'яним мостом, і дружина з дітьми в золотій кареті виїхала за нього з озера і прибула додому. Її батько попросив дочка прилягти відпочити, а сам вивів онуків в сад і став розпитувати їх про батька. Волошка пам'ятав наказ батька і мовчав, а Горпина проговорилася про те, що батько, обернувшись мостом, до сих пір стоїть над озером і чекає, коли вони поїдуть назад. Тоді дід узяв сокиру, пішов до озера, розрубав міст на шматки, а сам повернувся назад, нічого не сказавши ні дочки, ні онукам. Коли ті сіли в карету і приїхали до берега озера, то побачили, що моста немає, а вода вся червона від крові. Зрозуміла тоді жінка, що батько вбив її чоловіка, і запитала дітей, хто з них розповів дідові про батька. Коли вона дізналася, що це Горпина погубила батька, вона веліла їй стати кропивою і завдавати людям таку ж біль, яку вона заподіяла своєї матері. А сина вона звернула в квітка волошка, сказавши, що люди будуть брати його для букетів і освячувати в церкві