У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.
Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм "виріс" молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.
Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися "Універсами". їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе "Лотта" стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків моя школа.
Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій.
Я люблю свою вулицю будь-якої кори, але особливо восени. Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем.
Із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя.
У світі навколо нас багато всього цікавого та захоплюючого. Кожен може знайти собі щось до душі. Не можна весь час працювати, навчатися або займатися чимось корисним. Іноді необхідно відпочивати і займатися чимось таким, що подобається виключно тобі. Захоплення людини – це те, що вона робить не тому, що треба, а тому, що їй це подобається. А інколи це захоплення може перерости у справу усього життя – людина через своє хобі знаходить себе у мистецтві або в науці. Деяким хобі допомагає у складну для нас хвилину – поринувши у захоплюючу справу, можна зменшити психологічний вплив тої чи іншої події на становище людини. Існує багато речей, які викликають у мене інтерес, проте серед них я хочу виділити малювання.
Малювати я ніколи не вчилася . Я почала малювати , коли була ще маленькою. Мама з татом дуже часто дарували мені фломастери різних кольорів , кольорові олівці і красивий білосніжний папір для малювання. Мені подобалося зображувати на чистому аркуші: рослини , тварин , іноді людей. Тому я нерідко сама робила листівки для мами і тата.
Однак , перші мої малюнки були не найкращими . Дещо виходило криво , дещо взагалі не виходило. Але я завжди продовжувала малювати . Тепер ,коли я навчаюсь у коледжі , мені здається , я малюю добре. Мої роботи висять на стінах у моїй кімнаті .Мені подобається, що під час малювання я залишаюся сама та можу сконцентруватися на тому, що роблю. Цікаво, що хоча це кропіткий процес, поки малюю, я дійсно відпочиваю. Малювання - це саме те, що допомагає мені заспокоїтися, відсторонитися від навколишнього світу і жити по-іншому, жити у світі творчості і нескінченної краси. Але я уточню, я зовсім не професіонал своєї справи, я тільки початківець-любитель. Я люблю робити те, що мені подобається, а значить, з часом у мене буде виходити все краще і краще. І чим би ви не займались, ця справа повинна давати насолоду та втіху, надихати на нові життеві досягнення, наповнювати натхненням, давати сили на подальші справи. Саме тому я створила цей блог , щоб кожен зрозумів , що навіть якщо ти не професіонал в якійсь справі ,ти все одно повинен розвиватися і працювати в цій сфері .
пропоную скласти схоже
Объяснение:
У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.
Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм "виріс" молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме.
Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися "Універсами". їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення.Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе "Лотта" стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків моя школа.
Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій.
Я люблю свою вулицю будь-якої кори, але особливо восени. Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем.
Із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя.
У світі навколо нас багато всього цікавого та захоплюючого. Кожен може знайти собі щось до душі. Не можна весь час працювати, навчатися або займатися чимось корисним. Іноді необхідно відпочивати і займатися чимось таким, що подобається виключно тобі. Захоплення людини – це те, що вона робить не тому, що треба, а тому, що їй це подобається. А інколи це захоплення може перерости у справу усього життя – людина через своє хобі знаходить себе у мистецтві або в науці. Деяким хобі допомагає у складну для нас хвилину – поринувши у захоплюючу справу, можна зменшити психологічний вплив тої чи іншої події на становище людини. Існує багато речей, які викликають у мене інтерес, проте серед них я хочу виділити малювання.
Малювати я ніколи не вчилася . Я почала малювати , коли була ще маленькою. Мама з татом дуже часто дарували мені фломастери різних кольорів , кольорові олівці і красивий білосніжний папір для малювання. Мені подобалося зображувати на чистому аркуші: рослини , тварин , іноді людей. Тому я нерідко сама робила листівки для мами і тата.
Однак , перші мої малюнки були не найкращими . Дещо виходило криво , дещо взагалі не виходило. Але я завжди продовжувала малювати . Тепер ,коли я навчаюсь у коледжі , мені здається , я малюю добре. Мої роботи висять на стінах у моїй кімнаті .Мені подобається, що під час малювання я залишаюся сама та можу сконцентруватися на тому, що роблю. Цікаво, що хоча це кропіткий процес, поки малюю, я дійсно відпочиваю. Малювання - це саме те, що допомагає мені заспокоїтися, відсторонитися від навколишнього світу і жити по-іншому, жити у світі творчості і нескінченної краси. Але я уточню, я зовсім не професіонал своєї справи, я тільки початківець-любитель. Я люблю робити те, що мені подобається, а значить, з часом у мене буде виходити все краще і краще. І чим би ви не займались, ця справа повинна давати насолоду та втіху, надихати на нові життеві досягнення, наповнювати натхненням, давати сили на подальші справи. Саме тому я створила цей блог , щоб кожен зрозумів , що навіть якщо ти не професіонал в якійсь справі ,ти все одно повинен розвиватися і працювати в цій сфері .