Діти - квіти життя. Всі ми неодноразово чули цей вислів. Адже діти - це майбутнє для роду і спокійна старість для батьків. Недаремно ж кажуть - буде хоч кому склянку води подати. А коли діти виявляються невдячні? Коли не те, що склянку води не подадуть, а ще й виженуть з дому, або здадуть в будинок престарілих? Як же тоді бути батькам, як їм жити з усвідомленням того, що діти, яким вони присвятили все своє життя, відмовляли собі в усьому заради них, виявилися такими невдячними?
