Числівник – то не іменник, за яким одразу щось бачимо… То також не прикметник, який допомагає виразніше уявити собі те, про що йде мова. Числівник, скільки разів не повторюємо його, залишиться числівником: один, два, три… Числівник – то мізкування, то мовчанка. Скажімо про те, що одиниця – це початок усього, що їй, причині, належить щось невизначене – двійка, що від них походять числа, від цих – крапки, від крапок лінії, далі – плоскі фігури; потім фігури об’ємні; відтак – тіла, що у своїй основі мають вогонь, воду, землю і повітря, врешті – наділений душею, розумний, кулеподібний світ, у центрі якого – Земля. Очевидно, не даремно серед основних частин мови числівник був виокремлений і описаний останнім.
Завдання: подумай, про що ви з подругою могли б розмовляти під час прогулянки вихідним днем. Склади і запиши ваш уявний діалог. Діалог: - Привіт, Лізо. Рада тебе бачити. - Привіт, Аліно. Взаємно. - Підемо до парку? - З задоволенням! - Як твої справи, подружко? - Все добре. Маю лише невелику проблему з математики. - Якщо хочеш, я тобі до розібратись. - Це було б чудово! А в тебе як справи? - Все чарівно. Не хочеш сходити в кіно на мультфільм? - З задоволенням. - Я знаю, що сеанс от-от почнеться. - Тоді підемо швидше! - Підемо!
Діалог:
- Привіт, Лізо. Рада тебе бачити.
- Привіт, Аліно. Взаємно.
- Підемо до парку?
- З задоволенням!
- Як твої справи, подружко?
- Все добре. Маю лише невелику проблему з математики.
- Якщо хочеш, я тобі до розібратись.
- Це було б чудово! А в тебе як справи?
- Все чарівно. Не хочеш сходити в кіно на мультфільм?
- З задоволенням.
- Я знаю, що сеанс от-от почнеться.
- Тоді підемо швидше!
- Підемо!