Блак(і,и)тним кол(ь)ором неба фіалок води в (Д,д)есні див(и,е) т(ь)ся мені в очі с(ь)ого(т,д)ніш-
ня в(е,и)сна.Вона ще молода ла-
гі(д,т)на і ніжна усміхаєт(ь)ся
св(')ятково й чисто в її ледь чутному диха(нн)і (з,с)будлива
таємниця свіжості краси довкі(л,лл)я що завжди ві(т,д)роджуєт(ь)ся і надихає нас до жи(тт,т)я.
Ніби вчора бігла по (Д,д)еснянс(ь)ких берегах рудою лисицею осінь бігла з
картатими кол(ь)орами холодним вітром н(е,и)сло від
її прудкого бе(с,з)поворотного
бігу...Ще так (не)давно л(е,и)жало зів(')яле листя а вже
с(ьо)го(д,н)і п(')янке шовковисте повітр(')я весни огортає мої очі вся земля наче
випромінює благодатну силу що
допомагає рости (не)тільки траві квітам деревам а й мріям
лю(д,т)с(ь)ким.
Опушені зеленим листям купа-
ют(ь)ся у сонці верби і здаєт(ь)ся чуют(ь) журавли(н,нн)ий радіс(т)ний клич у піднебе(с,сс)і прозорий
кришталевий.
Зараз коли (при,пре)йшла весна
коли війнула перш(е,и)ми свої-
ми тонк(и,е)ми запахами коли
все іло як вербове пагі-
(н,нн)я над (Д,д)еснянс(ь)кою
водою то я знаю очікуване (пре,при)йшло наче народжене
силою мого бажа(н,нн)я і ймення йому синя весна на (Д,д)еснянс(ь)ких просторах.
2 - привіт
1 - Лесю , ти знаєш який сенс життя ?
2 - Михайлику , хочу тобі сказати що у кожної людини свій сенс життя... і кожен до неї йде
1 - а який у тебе сенс життя Лесю ?
2 - Я хочу добре вивчитися в школі та університеті потім знайти хорошу роботу та завести сім"ю...А в тебе Михайлику ?
1 - Я не знаю не вже у всіх людей такі великі сенси життя ? Це потрібно багато зусиль щоб добитися цього .
2 - Так , але це цього варте Михайлику , підростеш і також знайдеш свій сенс життя...
1 - я в цьому не впевнений але буду надіятися що я його знайду
2 - Так роби все можливе щоб його знайти а потім коли знайдеш добивайся його !
1 - так я обов"язково це зроблю !
2 - добре , молодець ! Я вірю в тебе
1 - дякую тобі за пораду Лесю
2- нема за що Михайлику
1 Бувай Лесю !
2 бувай Михайлику !
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає.
Кожен каже: й я свій труд несу!
Відбудова! - труд переростає
у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.