Б. Використайте кожну з поданих схем, опорні слова та фрази. як?
якою мірою?
як?
1. [ ], (наче).
2. (Що), [то].
3. [так), (що).
Опорні слова та фрази: басейн, гумова шапочка, волосся, босоніж, спеціальне взуття, тре
нуватися, інфекційні хвороби, правила, здоровий б життя, у здоровому тілі — здоровий
дух.​

Характерною особливістю словникового складу мови є його безперервний розвиток. частина слів у мові незмінно зберігається протягом тисячоліть. це основний словниковий фонд мови. до нього вхй« дять слова на позначення життєво найважливіших понять назви спорідненості, частин тіла, почуттів, явиш природи, тварин і рослин, трудових дій, кольорів та інших якісних ознак, числівники, займенники, службові слова. разом із тим склад деякої частини лексики в процесі її функціонування зазнає певних змін: одні слова стають заста­рілими, інші — з'являються. застарілі слова бувають двох видів: історизми й архаїзми. історизми — слова, які вийшли з активного вжитку тому, що зникли позначувані ними речі, явища. серед історизмів можна виділити такі семантичні групи слів:   а) назви давніх суспільно-політичних реалій: смерд, кріпак, вельможа, дворянин, поміщик, князь, княгиня, цар, цариця, боярин, воєвода, війт, жандарм, гайдук, осавула, бурмістр, урядник, становий, возний, виборний, подушне, подимне, чинш, соцький, бунчужний, хорунжий, волость, повіт, ра­туша, магістрат, нарком, політрук, райком, партком; б) назви колишніх професій: мечник, лучник, списник, кожум 'яка, вугляр, гутник, дігтяр, чумак, камердинер, ла­ кей, козачок; в) назви застарілих знарядь праці, зброї: рало, соха, ступа, жорна, прядка, кайло, сагайдак, келеп, ратище, рогати­ на, мушкет, гаківниця, фальконет, пістоль; все упованіє моє на тебе, мій пресвітлий раю, на милосердіє твоє, все упованіє моє на тебе, мати, возлагаю. святая сило всіх святих, лренепорочная, благая! молюся, плачу і : воззри, пречистая, на їх, отих окрадених, сліпих невольникі

Твір на тему: “характер людини творить її долю”

всі ми різні, в кожного з час є свої особливості, своє бачення навколишнього світу, свій характер. деякі його властивості нам з материнським молоком. більшість інших ми формуємо протягом життя. добро і зло, ненависть і поблажливість, людяність і жорстокість борються в душі кожної людини. але що випустити на волю вирішуємо тільки ми.

мені здається, що свідомість людини, наче губка всмоктує все, що з нами стається. і особливо чітко нам запам’ятовуються моменти, коли з нами вчинили не так, як би нам того хотілося. з іншого боку, всі приємні моменти, хороші приклади з людського життя також закарбовуються в нашій пам’яті. і ось той між першим і другим, мені здається, і  є характером людини. він може бути спокійним, лагідним, якщо людина позитивно дивиться на світ, якщо нормально сприймає всі життєві труднощі, якщо вміє знайти вихід навіть з найтемніших куточків лабіринту. якщо ж людині на долю випадало багато випробувань і вона почала вороже сприймати оточуючих, то, звичайно, характер в такої людини, як то кажуть в народі, не мед. озлобленість, високомірність, байдужість, – це тільки кілька негативних рис характеру таких людей.

але ж ми самі творимо свій характер. так, безперечно, всі життєві перепетії на ньому свої відбитки. но тільки він нас самих залежить яким він буде. наш характер, наше світосприйняття творить наше життя, нашу долю. тому ні в якому разі не можна допускати, аби якісь життєві негаразди вплинули на наше подальше відношення до життя. адже воно одне. і лише від нас залежить яким воно буде.