Біливо туману 153. 1. Прочитайте два описи й порівняйте їх. Який із описів
є виразнішим? Завдяки чому?
1. Неначе в повені затонув світ. І скрізь розіллялось
завмерло і не зворухнеться в полях.
А потім, коли в небо викотиться місяць, то сніг зно-
ву грає сяйвом, знову молоком розливається довкруг.
І тоді іній знову оживає (За Євгеном Гуцалом).
2. Неначе в молочній повені затонув ранковий світ.
І скрізь розіллялось густе біливо туману — завмерло і не
зворухнеться в зимових полях.
А потім, коли в небо викотиться повний місяць, то сніг
знову грає білим сяйвом, знову холодним молоком розли-
вається довкруг. І тоді іній знову оживає (Євген Гуцало).
2. Зробіть висновок про роль прикметників у мовленні.​

Строкові вклади - це грошові кошти, вкладені в банк на строго обумовлений термін. Вони, в порівнянні з вкладами до запитання, що мають в основному короткостроковий характер, вносяться на більш тривалі терміни.Вкладнику, що користується значною сумою на вкладі до запитання і предвідящіе в перспективі значні витрати на будь-які цілі, невигідно тримати зазначені кошти на поточному рахунку за відносно невеликий відсоток або навіть без виплати такого. Йому вигідніше розміщувати кошти на строковий вклад.

Твір-опис зовнішності людини за картиною в художньому стилі
Молодий Шевченко
(за картиною Т. Шевченка «Автопортрет»)
Тарас Григорович Шевченко — не лише відомий поет, але й відомий художник України. З-під його пензля з'явилося чимало талановитих і неперевершених картин. Свій перший автопортрет він намалював у 1840 році, коли стараннями друзів був уже викуплений із кріпацтва і почав навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. Його мрія здійснилася — він вільний і буде навчатися живопису!
Перед нами молодий Шевченко, йому лише 26 років. Темне волосся відтінює світлий відкритий лоб, легка привітна усмішка сховалася в куточках губ. Погляд очей глибокий і проникливий, у ньому і смуток за пережитим, і сподівання на кращу долю, але водночас трохи підняте підборіддя підкреслює наполегливий і впертий характер. Пізніше він напише: «Караюсь, мучусь, але не каюсь!»
Овал обличчя юного Тараса ніби освітлений дивним промінням на темному тлі. Юнак, який зображений на картині, ще не знає, яка доля його очікує, тому погляд чистий, привітний. Він ще не знає про допити, каземати, в'язниці, солдатську муштру, про заборону писати й малювати. Йому зараз віриться, що він врешті вирвався на волю і тепер матиме змогу творити: малярський хист дасть можливість розкритися йому вповні.
Це був період, коли майбутній великий поет навіть не здогадувався про своє призначення. Та це буде потім, а зараз він радий бачити всіх і вітати на своєму порозі.