Когда мы зашли в книжный магазин сразу бросилась в глаза аккуратность на полках.Для каждого раздела литературы был свой стеллаж .Слева были учебники,а с права фантастика...У каждой книжки так же по разному оформлена обложка ,например,у книг для дошкольников изображены разные персонажи из мультиков,на серьёзных книгах строгая обложка. Так можно продолжать весь день,ведь книг там очень много,и все они разные!Рассуждение : В книжный магазин заходят разные люди ,почему? Потому что такое разнообразие книг нужно для того сто бы они подошли разным читателям.Например,вот девочка,она ищет учебники,вот бабушка - ищет поваренную книгу,а вот мужчина - он предпочитает фантастику . Каждому своё,поэтому там так много книг!Повествование : Как то раз мы с друзьями пошли в книжный магазин за учебниками по географии .Вот мы зашли,найти учебники было очень легко,потому что там сразу заметна вывеска "учебники"(дальше сам(а) )
Каждый человек живёт в маленькой тюрьме своих подходов. Ошо
Сучасний світ став дуже жорстоким, люди стали. Тому, на мою думку, питання щодо ставлення до люде, які нас оточують є досить актуальним в наш час. Люди забувають ким вони є насправді, забувають своє коріння, і як наслідок втрачають себе. Не цінують те, що мають. Хоча завжди потрібно бути добрим та милосердним, як нам говорить Біблія. Учора у вечірньому випуску ТСН був сюжет «Хоробре серце», який розповідав про жінку літнього віку,яка дізналась, що її сусід (сирота) – боєць АТО потрапив у полон івона нічого нікому не сказавши поїхала визволяти хлопця. Звісно, вона прекрасно розуміла, що вона може вже не повернутись, але як вона сказала кореспондентам: «Хто якщо не я? Хто ще зможе допоїти бідній сиротині?». Особисто на мене цей сюжет мав дуже великий вплив: я пишаюсь тим, що є ще люди не байдужі до чужого горя, які до тобі навіть якщо ти їм чужа людина. Звісно, всі ми хочемо, щоб до нас добре ставились, але чи ми заслуговуємо на це? Потрібно думати оптимістично і сподіватись на краще, але, нажаль, люди чомусь забувають прості Біблійні істинни: «Полюби ближнього свого, як самого себе». Отже, кожен має вирішувати сам для себе як йому ставитись до оточуючих, але варто пам’ятати, що життя – це бумеранг.
Так можно продолжать весь день,ведь книг там очень много,и все они разные!Рассуждение :
В книжный магазин заходят разные люди ,почему? Потому что такое разнообразие книг нужно для того сто бы они подошли разным читателям.Например,вот девочка,она ищет учебники,вот бабушка - ищет поваренную книгу,а вот мужчина - он предпочитает фантастику .
Каждому своё,поэтому там так много книг!Повествование :
Как то раз мы с друзьями пошли в книжный магазин за учебниками по географии .Вот мы зашли,найти учебники было очень легко,потому что там сразу заметна вывеска "учебники"(дальше сам(а) )
Каждый человек живёт
в маленькой тюрьме своих подходов.
Ошо
Сучасний світ став дуже жорстоким, люди стали. Тому, на мою думку, питання щодо ставлення до люде, які нас оточують є досить актуальним в наш час.
Люди забувають ким вони є насправді, забувають своє коріння, і як наслідок втрачають себе. Не цінують те, що мають. Хоча завжди потрібно бути добрим та милосердним, як нам говорить Біблія. Учора у вечірньому випуску ТСН був сюжет «Хоробре серце», який розповідав про жінку літнього віку,яка дізналась, що її сусід (сирота) – боєць АТО потрапив у полон івона нічого нікому не сказавши поїхала визволяти хлопця. Звісно, вона прекрасно розуміла, що вона може вже не повернутись, але як вона сказала кореспондентам: «Хто якщо не я? Хто ще зможе допоїти бідній сиротині?».
Особисто на мене цей сюжет мав дуже великий вплив: я пишаюсь тим, що є ще люди не байдужі до чужого горя, які до тобі навіть якщо ти їм чужа людина. Звісно, всі ми хочемо, щоб до нас добре ставились, але чи ми заслуговуємо на це? Потрібно думати оптимістично і сподіватись на краще, але, нажаль, люди чомусь забувають прості Біблійні істинни: «Полюби ближнього свого, як самого себе».
Отже, кожен має вирішувати сам для себе як йому ставитись до оточуючих, але варто пам’ятати, що життя – це бумеранг.
Можливі деякі орфографічні помилки