багато країн, громадяни яких з особливою повагою ставляться до своєї історії, творення держави. Кожна країна має свої свята, що пов'язані з її історією, традицією чи знаменними датами. У нас теж є знаменні дати, традиції, але є й такі дати, які називають скорботними. Про них теж не забувають, щоб вони більше не повторилися.
Мені особливо приємні українські свята, коли я можу уявити Україну у вигляді святково вбраної дівчини. Її вбрання символізує майбутнє моєї сонячної країни. Це віночок, вишита сорочка, ошатна плахта. Або ж Україну уявляю доброю матір'ю в яскравій хустці та святковому одязі.
Одне розумію: щоб такий образ з'являвся мені, як і всім українцям, для цього слід багато працювати й докладати чималих зусиль. Заквітчати Україну можна успіхами в розвитку науки, техніки, підвищенні добробуту людей. І тоді Україну завжди будуть сприймати як привабливу й мудру господиню.
Даринка була жвавою, веселою і розумною дівчинкою. Вона дуже любила природу. Та це і не дивно. Адже жила дівчинка в лісі. Вона була дочкою лісника.
Друзями Даринки були дерева і квіти, білочки та зайчики, маленькі козуленята, яких тато забирав додому, бо лихі люди вбивали їх матусь – козуль. Дівчинка доглядала за звірятами, годувала птахів, лікувала дерева та кущі. Всі любили дитину і тому вона ніколи не помічала своєї вади: у дівчинки на щоці була велика червона пляма, яка спотворювала її обличчя.
Якось до лісу завітали діти. Вони бігали, кричали, гралися. Недалеко допомагала таткові Даринка заготовляти сіно для козуль та оленів. Вона вибігла до дітей. Всі зупинилися, уважно подивилися на дівчинку і почали знайомитися. Тільки Мишко не подав дівчинці руку. Він сказав:
- Ти дуже потворна, повертайся до свого лісу. Ми не будемо з тобою гратися.
Даринка не зрозуміла, чому її так назвали, адже ніхто ніколи не говорив їй про її ваду. Вона повернулася і пішла, відчуваючи, що не всі їй тут раді.
Діти подивилися на Мишка з осудом, а Галинка сказала:
Для чого ти так зробив? Навіщо образив дівчинку?Я ж сказав правду! – здивувався Мишко.Правда деколи буває гіршою за кривду. Подумай про це - відповіла Галинка і побігла вслід за Даринкою.
багато країн, громадяни яких з особливою повагою ставляться до своєї історії, творення держави. Кожна країна має свої свята, що пов'язані з її історією, традицією чи знаменними датами. У нас теж є знаменні дати, традиції, але є й такі дати, які називають скорботними. Про них теж не забувають, щоб вони більше не повторилися.
Мені особливо приємні українські свята, коли я можу уявити Україну у вигляді святково вбраної дівчини. Її вбрання символізує майбутнє моєї сонячної країни. Це віночок, вишита сорочка, ошатна плахта. Або ж Україну уявляю доброю матір'ю в яскравій хустці та святковому одязі.
Одне розумію: щоб такий образ з'являвся мені, як і всім українцям, для цього слід багато працювати й докладати чималих зусиль. Заквітчати Україну можна успіхами в розвитку науки, техніки, підвищенні добробуту людей. І тоді Україну завжди будуть сприймати як привабливу й мудру господиню.
Даринка була жвавою, веселою і розумною дівчинкою. Вона дуже любила природу. Та це і не дивно. Адже жила дівчинка в лісі. Вона була дочкою лісника.
Друзями Даринки були дерева і квіти, білочки та зайчики, маленькі козуленята, яких тато забирав додому, бо лихі люди вбивали їх матусь – козуль. Дівчинка доглядала за звірятами, годувала птахів, лікувала дерева та кущі. Всі любили дитину і тому вона ніколи не помічала своєї вади: у дівчинки на щоці була велика червона пляма, яка спотворювала її обличчя.
Якось до лісу завітали діти. Вони бігали, кричали, гралися. Недалеко допомагала таткові Даринка заготовляти сіно для козуль та оленів. Вона вибігла до дітей. Всі зупинилися, уважно подивилися на дівчинку і почали знайомитися. Тільки Мишко не подав дівчинці руку. Він сказав:
- Ти дуже потворна, повертайся до свого лісу. Ми не будемо з тобою гратися.
Даринка не зрозуміла, чому її так назвали, адже ніхто ніколи не говорив їй про її ваду. Вона повернулася і пішла, відчуваючи, що не всі їй тут раді.
Діти подивилися на Мишка з осудом, а Галинка сказала:
Для чого ти так зробив? Навіщо образив дівчинку?Я ж сказав правду! – здивувався Мишко.Правда деколи буває гіршою за кривду. Подумай про це - відповіла Галинка і побігла вслід за Даринкою.