A. Визначте стиль тексту.
Б. Яка тема й мікротеми тексту?
Таємниця усмішки Джоконди
«Джоконда» — найзагадковіший твір Леонардо да Вінчі.
І досі не з’ясовано, кого насправді зображено на картині, чому ця жінка в жалобі й водночас усміхається, що хотів сказати людству цією роботою майстер.
Про «Джоконду» напевне відомо лише те, що її написано на початку XVI століття. Спочатку вважали, що на картині зображено портрет Мони Лізи — дружини багатого флорентійського купця. Згодом з’явилися інші версії про те, що то булане дружина, а чоловік, що Леонардо створив автопортрет.
Версії й досі виникають час від часу.
Сприймали «Джоконду» теж по-різному. Протягом віків ставлення до неї змінювалося. Одні вважали її красивою, інші — потворною, треті — мстивою, четверті — доброю.
Завдяки узагальненню, характерній особливості творчості художника, «Джоконда» сприймається як образ людини взагалі, і кожний бачить у ній те, що йому близьке, що хвилює, болить. Тобто вона в одному образі уособила все людство з його минулим і майбутнім, жіночим і чоловічим началами, миттєвим і вічним, тривалою боротьбою між добром і злом (За Є. Богатом).
Книга супроводжує людину протягом усього життя: перші книги — альбоми казок, розмальованки, перші дитячі вірші. Ми полюбили їх, а через них почали звертатися до інших книг. Книги — наші вірні порадники, вони вчать нас мислити, відкривають нам невідоме. А тому роль книги в житті людини дуже велика: своїй грамотності, освіченості ми зобов'язані книзі. Вона вчить нас. бути чесними, працьовитими, любити свій край, поважати людей. Книга переносить нас в інші країни, епохи.
Я люблю читати книги про історичні епохи і події. Ці книги збагачують мої знання про життя людей у різні часи, вчать переборювати певні випробування долі, розкривають красу мови.
Я вважаю, що книги — це найбільший людський скарб і життя без них важко уявити.
Объяснение:
Знаю только про людину
Зелене свято в Карпатах. Музики. Гори і полонини. Зелений.
Объяснение:
Уявляючи себе автором картини, я б назвала б (назвав би) її «Зелені свята».
Зелене свято для українців- це свято перемагаючої весни, коли природа, разом з людиною святкує своє відродження.
На полотні переважає зелений колір, як символ розквітлої зелені, що і підтверджує назву картини.
На передньому плані зображені музИки, що грають на скрипці, цимбалах та сопілці. В центрі картини - святково вбрані гуцули, які танцюють. На задньому плані видніються гори і полонини.
І люди і природа святкують Зелене свято.