А Поставте розділові знаки при відокремлених члених речення.
Б Розкрийте дужки, вставте пропущені букви.
В Позначте, який відокремлений член речення Ви знайшли.
- Старий зараз ні/якої роботи не/визнає окрім пасіки.
- Мені наснилася криниця до краю (с,з)повнена водою.
- Човен (с,з)плетений з мрій біло/синього дня тихо тоне.
- Це може навіть і не/вірші а квіти кинуті тобі.
- Над луками залитими квітневою повін..ю холонув оранж.вий вечір зануривши в мілкі пр..бережки далеке полум..я хмар.
- Обмерзла зн..сил..на голодна вона зуп..нила біля кілька/поверхневої кам..яниці коня кинула йому під ноги оберемок сіна і затупцювала біля нього.
- Ні на яку птицю крім качок у Тихона не/піднімалася рука.
- Опріч Гафійки було ще два наймити.
основи суфікса і префікса: стіна — про-стін-ок, земля — за-земл-и-ти.
Суфіксальна частина таких слів виконує словотворчу роль і, головне, висіупаг
засобом оформлення слова разом із закінченням, показником належності його д0
якоїсь частини мови. Наприклад, суфікс -ок відносить слово простінок до іменників
не пертої відміни, як слово стіна, а до другої; суфікс -и- переводить основу іменника
земля до дієслів і творить перехідне дієслово. Префіксальна частина цих слів виражає
тільки словотвірне значення, хоча в дієслові одночасно дає вказівку і на вид.
Примітка. У дієслові суфікс може змінювати і граматичне значення виду. Напри,
клад: заземлити — дієслово доконаного виду, від нього можна утворити за до суфікса -уша- (-юва-) форму недоконаного виду — заземлювати.
Суфіксально-префіксальний б широко використовується для творення імен
ників, прикметників, дієслів і прислівників.
Суфіксально-префіксальні іменники складають досить численну групу. Вони тво
ряться від іменникових основ за до префіксів та іменникових суфіксів. Одним
із різновидів виступає словотворення на основі прийменникової словоформи імен
ника.Суфіксально-префіксальні прикметники творяться від прийменниково-іменнико
вих форм, від сполучень дієслова з часткою не і, рідш е, в ід б езпри й м енн и кови х форм
— основ дієслів, іменників за до прикметникових суф іксів. Словотвір
Творення суфіксально-префіксальних прикметників
Слово (словоформа), від
якого утворено прикметник Префікс Суфікс Похідний прикметник
атом (без атома) без- -н- безатомний
роса (без роси) без- -ян- безросяний
їм ’я (від імені) від- -н- відіменний
Дунай (за Дунаєм) за- -ськ- задунайський
рядок (між рядками) між- -ов- міжрядковий
з ’їзд (після з ’їзду) після- -ів-, -ськ- післяз ’їздівський
цинга (проти цинги) проти- -отн- протицинготний
земля (серед землі) серед- -н- Середземний
загоїти не- -н- незагойний
оцінити не- -енн- неоціненний
Суфіксально-префіксальні дієслова творяться від основ різних частин мови за
до дієслівних суфіксів і префіксів. Особливо продуктивні відприкметникові
дієслова.
Творення суфіксально-префіксальних дієслів
Слово, що послужило
твірною основою
Здається — кращого немає Нічого в Бога, як Дніпро Та наша славна країна...В Україні, славній своєю красою, народився Тарас Григорович Шевченко — великий український народний поет. У тяжких кріпацьких злиднях минало його дитинство. Але була в маленького Тараса мати з люблячим серцем, був батько з лагідними очима, дідусь з мудрими розповідями про героїчне минуле рідного краю:Село на нашій Україні —Неначе писанка село,Зеленим гаєм поросло...Сам Бог витає над селом.А потім не стало рідних. Хлоцець-сирота опинився в чужому холодному Петербурзі — не стало й Батьківщини . Спогади про рідний край, щира любов до нього, тута за Україною зустрічаються у віршах молодого поета.Україно, Україно!Серце моє, ненько!Як згадаю твою долю,Заплаче серденько!Опинившись у засланні, Шевченко линув думкою в рідні місця. Ходив берегом мертвого Аральського моря, а очі бачили розкішну природу України:Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,Меж ярами над ставамиВерби зеленіють.Як не вистачало Шевченкові, насильно відірваному від України, її зелених гаїв під блакитним небом, пахощів квітучих садів, співу соловейка під золотими зорями, величного спокою замріяних могил! З яким розпачем поет, закинутий злою долею в чужі казахські степи, промовляв: «0 доле моя! Моя країно! Коли і вирвусь з цієї пустині? »Після заслання Шевченкові не дозволили оселитися в Україні. І лише після смерті Тарас Григорович, для якого не було «на світі України», не було «другого Дніпра», назавжди повернувся на свою прекрасну омріяну Батьківщину.