9. Розставити розділові знаки, написати повну характеристику речення за планом.
Марко Вовчок за походженням росіянка живучи в Україні глибоко вивчала життя українського народу його мову побут усну народну творчість.
Мета висловлювання -
Емоційне забарвлення -
За кількістю граматичних основ -
За складом граматичної основи -
За наявністю другорядних членів речення -
За повнотою складу -
За наявністю ускладнюючих елементів -
(якщо є ускладнюючі елементи, то назвати їх і визначити, чим виражені).
Слухаючи народні пісні, й ще багато пов'язано із Україною--кожен із нас виявляє у собі героя.
Козак-характерник не вразливий до шабель і куль, здатний проходити крізь вогонь та воду.То хто ж із сучасних молодих людей не хотів би бути на нього схожим?!! Виявляється, такі є. Вони обурюються у «Фейсбуці»: «Усе це шароварщина, повернення в нафталін та архаїку». Так, уславлення козацтва легко може перетворитися на шароварництво.Адже головне не одежа і навіть не воєнна вправність і фізична сила козака, а сила його духу, відданість і вірність рідній землі, яка й робила його незборимим!
Оповіді про козаків мають бути оптимістичні, скеровані на пробудження в людях самосвідомості, упевненості у своїх силах. Необхідно перепрограмувати українців із комплексу меншовартості на впевненість у своїх можливостях, спроможності змінювати життя на краще!Суспільство потребує сучасних героїв, які переймають від предків усе найкраще!Тепер світ має усвідомити й запам’ятати, що спритний воїн із шаблею й чубом — український козак.
Настав час укласти зміст наших міфів у популярну форму — або кіноблокбастери, або комп’ютерні ігри, електронні дитячі книжки, мультфільми, комікси. Для того щоб твою історію прочитало і сприйняло якомога більше людей, її потрібно навчитися подавати в новій, сучасній формі.
моє село
село моє зелено-кучеряве, між верб, ставків виблискує кришталь. поміж лугів, поміж пахучі трави нічлава тихо в'ється в синю даль.
є на землі місце, де помістилось усе найдорожче, найкраще для мене. місце, де кожна стежка, кожне дерево нагадують пору безтурботного це — моє село.
я народилася і живу у маленькому, але мальовничому селі жабинці, що розкинулось на берегах нічлави.
ще до сьогодні односельці розпові легенду про походження його назви.
колись давно на території сучасної ферми був маєток пана жаб'є. до нього приходило багато людей найматися на роботу. оскільки пан був дуже добрим, люди зводили собі оселі і залишалися на постійне проживання. з часом маленький хутірець перетворився на село. коли жаб'є помер (в нього не було продовжувачів роду), то люди на честь доброго пана назвали село жабинцями.
з того часу минули століття, а воно й досі красиве і чепурне, завжди вітає усіх. на дорогу світять вікнами не маленькі хати під солом'яною стріхою, а високі добротні будинки.
зараз у моєму селі всього п'ять вулиць: горішня, долішня, кут, гаврилівка, нова. але кожна з них по-своєму гарна і неповторна. навесні зачаровують вони вишневим та яблуневим цвітом, влітку п'янять душу запахом матіоли та лілій, восени стелять під ноги жовтогарячий килим опалого листя, а взимку кружляють у чарівному танку сніжинок.
і я завжди відчуваю якесь нестримне, ні з чим незрівнянне почуття радості та задоволення. якийсь гарячий клубок підкочується до і хочеться говорити і мовчати, плакати і сміятися. саме так буває після довгої розлуки.
минають роки, змінюються часи, погляди, смаки, люди. народ-творець дбає, працює, зводить новобудови — і в результаті — гарний будинок культури, двоповерховий магазин, уже 11 років радо вітає дітей школа. а в церкві покрови богородиці проходять богослужіння. не забули односельчани і про тих, хто боровся і віддав життя за наше сьогодення — січових стрільців та воїнів упа. їм на вулиці кут насипано могилу. до неї ніколи не заростає стежка. тут завжди чисто і людно. сюди у день роковин йдуть жителі, приходять учні-першокласники, випускники, молоді
на лівому березі нічлави височіє напівзруйнований костел, якому уже понад двісті років.
наш народ вміє і любить працювати, тому сподіваюсь, що через кілька років село моє стане ще кращим і я ще довго чутиму в ньому рокіт тракторів у час весняних та осінніх робіт, насолоджуватимусь запахом стиглого жита і пшениці у гарячу пору жнив.
я дуже люблю своє село і горджусь ним. а якщо богом суджено мені його залишити, то "пташкою" завжди летітиму до свого "гнізда", до рідних жабинець.