9 клас
Завдання :1) записати текст , вставити пропущені букви чи вибрати правильне написання .
2) Поставте розділові знаки в реченнях.
Нічна тиша
Мовчит... собор спить як і у/все до/вкола . На(в)коло вируют... при.. страсті л...мают...ся
списи в що/ ден... их баталіях що їх в...дут... люди . А він не/спит.. стоїт.. і думає свою
одвічну думу.
В/усе тут проход...ло п...р.. д ним як п...ред свід/тком і суд..ею . Йому з/сдаєт.. .ся що
(не)давно р. .піли вози повз н... ого з/зі снопами , кл... котіли р..волюції на ц...ому майдані
соборні дзвони калатали на с/зполох кликали на з/сходи на пожежі то радісно то
тр...вожно будили (пе...ред)/ міс...тя 6 ...ючи пудовими язиками свою литу , з домішкою
срібла мід...
Поглядом болю й туги востан...є дивилися на собор роз/сшир.. ні очі дівчат /полонянок
коли їх тисяч..ми гнали на чуж..ну в Т/уреч..ину а потім і/й в/у Німеч...ину . Цей
М\михайлівс..кий собор чув ридан..я крики і гуркотін..я війни і її гнітюч.. тишу ...
Не / одне століт..я рігає старий собор за плином жит..я ...
Ще і/й т..пер (не)чутно протікают... його хв..лини (що)дня і /й (що)ночі . У/все він
бачит.. і чує . Ярмарки в...рували до/в/кола яскраво гомоніли буйно сміялис.. с..віли
шапками красувалис.. в різ...бле..них шатах . Б...р...же він у собі ві...гомін жит.. я н..
вмирущого миг/хтін..я списів козац..ких (різно)голос...я люду жарти молоді циганс...кі
сварки іржан...я коней лоскітний сміх щасливих закоханих їхні ш...поти і/й зор.. яні
обійми.
Темрявою ночі окутан...ий собор дістає до зірок ш..ломами своїх бан.. (круто)схилих...
Нічна тиша мовчить...Собор спить, як і все довкола. Навколо вирують пристрасті, ламаються списи в щоденних баталіях, що їх ведуть люди. А він не спить, стоїть і думає свою одвічну думу.
Усе тут проходило перед ним, як перед свідком і суддею. Йому здається, що недавно рипіли вози повз нього зі серпами, клекотіли революції на цьому майдані, соборні дзвони калатали на сполох, кликали на сходи, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя. 6...ючи(?) своїми язиками пудову литу, з домішкою срібла мідь...
Поглядом болю й туги востаннє дивилися розширені дівочі очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали на чужину у Туреччину, а потім і у Німеччину. Цей Михайлівський собор чув ридання, крики і гуркотіння війни і її гнітючу тишу... Не одне століття гає собор за плином життя...
Ще й тепер нечутно протікають його хвилини щодня і щоночі. Усе він бачить і чує. Ярмарки вирували довкола яскраво, гомоніли, буйно сміялися, сивіли, шапками красувалися в різьблених шатах. Береже він у собі відгомін життя невмирущого, , мигтіння списів козацьких, різноголосся люду, жарти молоді, циганські сварки, видання коней, лоскітний сміх щасливих закоханих,, їхні шепоти і зоряні обійми.
Темрявою ночі окутаний собор дістає до зірок шоломами бань крутомхилих...