9. Чому, на думку селянина, «купцям добре торгувалось» (за
однойменним твором С. Руданського)?
А вони усе розпродали за пів дня;
Б вони обміняли увесь свій товар на продукти;
В вони уклали вигідні торгові домовленості;
в них залишилось лише два дурні на продаж.
... посіва. Без трупа — нема
Був теплий літній ранок, коли хлопці вирішили порибалити на березі Дніпра. Прокинулися вдосвіта. Сонце тільки-но піднімалося над горизонтом. День мав бути гарний. Швидко одягнулися, налаштували свої вудочки, сіли на велосипеди й поїхали до річки. Літній ранок дихав свіжістю, блищали трави росами.
Вузенькою польовою стежкою дісталися вони до річки. Вирішили трішки поплавати перед рибалкою. Хлопці так захопилися, що й забули навіщо приїхали.
Коли пірнали, наштовхнулися на щось металеве. Вирішили дістати, навіть не подумавши, що річ може бути небезпечною.
То була граната часів Другої світової війни. Хлопці одразу ж зателефонували на гарячу лінію «102».
До прибула вчасно. Відвівши переляканих хлопців на значну відстань від боєприпасу, військовослужбовці ВВ викликали саперів та знешкодили снаряд.
Рятувальники провели з хлопцями бесіду та пояснили правила поводження з вибухонебезпечними предметами.
Це стало їм уроком, який було засвоєно - тепер хлопці знали, як себе поводити в небезпечних ситуаціях.
Ми дуже любимо наше рідне місто і вивчаємо його історію. Українською мовою воно зветься Львів, польською — Lwow, латинською — Leopolis, німецькою — Lemberg.
Львів знаходиться на заході України, і його населення складає близько 735 тисяч чоловік.
Місто розташоване на річці, на відстані близько 80 км. від межі з Польщею.
Перші письмові згадки про наше місто відносяться до 1256 року. Воно засноване королем, і назване на честь його сина Льва Даниловича. Історичний центр міста внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
На території нашого міста є дуже відомі Львівське плато, горбисте Розточчя, Давидова гряда, низовинне Грядисте Побужжя, Львівська низовина по боках долини річки Полтави.
Наше місто побудоване на схилах, а його найвища точка — курган Високий Замок. Діти дуже люблять гратися поблизу нього.
Загальновідомий факт, що історично Львів будувався поблизу річки, але в XIX столітті її пустили через головний міський водостік (що проходить зараз під проспектами Шевченко, Свободи і Чорновола).
Через місто також проходить лінія головного Європейського водо розділу, який розділяє річки Балтійського і Чорноморського басейнів (відповідно, Західного Бугу і Дністра).
Львів є важливим культурним центром. Тут працює п'ять театрів, філармонія, близько 40 кінотеатрів, цирк, 12 крупних музеїв, більше 350 бібліотек. І більшості учнів ніколи нудьгувати на канікулах, тому що в нашому місті завжди можливо розважитися або відвідати цікаві історичні місця. До Львова часто приїжджають діти і дорослі з інших міст, або країн помилуватися незвичайно красивим українським містом, у якого є цікаві традиції.
По-перше це «День міста» — святкування роковин заснування Львова. За умовну дату заснування береться 1256 р. (коли про це була перша відома письмова згадка). Святкується цей день у вересні або в травні: 29-30 вересня 2006 р. широко святкувалися 750-ті роковини Львова, в 2007 році «День міста» святкувався 6 травня.
У нас також є «День прапора» (3 квітня). Цього дня в 1990 р. на міській ратуші Львова, в першому серед міст України, був піднятий сучасний прапор України.
Якщо у вас поганий настрій, або забагато думок — прогуляйтесь вулицями міста, які зачарують вас своєю красою і неповторністю. Багато з них збереглися протягом століть. Відомо, що тоді будівлі споруджувались за замовленням багатої знаті і заможних купців, оскільки ділянки були дуже дорогими. Платився податок від кількості вікон на головному фасаді будівлі. Це наклало свій відбиток на архітектурний вигляд будівель: більшість будинків побудовані на вузьких, витягнутих вглибину ділянках, складаються із головної будівлі, внутрішнього двору і флігеля. Фасади будинків здебільшого тривіконні. До XVI ст. перші поверхи будинків мали криті галереї. Підвали виходили за лінію фасаду під теперішній тротуар і мали вхід з вулиці. Нумерації будинків не було. Кожна кам'яничка мала назву від прізвища власника або за елементами декоративного оформлення фасаду: «Під левом», «Під оленем», «Кам'яниця Лукашевичів». Кожен будинок вартий уваги, кожен має свою історію. Щоб її узнати-треба просто завітати до гостинного українського міста Львова!