8. Прочитай текст. Виконай завдання до нього.
(1) Мабуть природа створила хлібну зернину в мить такого високого натхнення, в мить щедрого осяяння, яке потрачене нею і на саму людину. (2) І в чи не найголовнішому слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а визнали його правічні заслуги в долі людства. (3) В зернину, в цей маленький тугий злиточок матерії стільки вкладено життєвої мудрості, добра і віри в безсмертя, що його таїна й досі здається нам магічною. (4) Все у нас від нього, від хліба. (5) А втім і самі ми, кожен із нас — дитина своїх батьків, свого народу й хліба (В. Яворівський).
— Познач речення, у яких пропущено розділові знаки.
— Познач речення, ускладнені однорідними членами речення.
Нарешті настала весна. Скільки радості вона принесла людям, тваринам, птахам. Здавна прихід весни зустрічали веселим святом масляниця. На це свято пекли млинці, вони уособлювали сонце. Спалювали опудало, таким чином проганяли зиму. Люди намагалися якомога швидше закликати в свої краї весну.
І зараз залишилося веселе свято масляниця, проте його вже не так святкують. Але тим не менше люди як і раніше радіють приходу весни. Весна настала і принесла з собою тепло, сонечко. Як набридла холодна зима, так хочеться скинути важкі шуби.
Весна прийшла. Сніговій королеві довелося поступитися їй, хоча цього так не хотілося робити. Всюди починають весело щебетати горобці. Дзвінко дзюрчать струмки.
І ось незабаром починають цвісти яблуні, груші, сливи, вишні. Це найкрасивіший час навесні. Яка краса! Дерева обсипані білим цвітом, а який аромат ширяє в повітрі. Не дарма стільки віршів, пісень присвячується цій прекрасній порі року. Дивишся на всю цю красу і душа радіє.
А як красиво на світанку, коли перші сонячні промені ковзають по сонному саду. У цю мить усе світиться рожевим світлом. Сонце піднімається вище і ось уже яблуні стають білими. Вся трава усипана мільйонами діамантів, які іскряться, сяють, переливаються. Але сонце піднялося з-за обрію і казка розтанула.
Кожна пора року по-своєму змінює садок біля мого дому.
Взимку він спить під білим покривалом. Іноді пташка порушить цей глибокий сон. Весною яблуня, малина, смородина одівається у чудовий білий цвіт. На клумбах звеселяють погляд острівці різнобарвної примулки: жовтий, білий, фіолетовий. Літом зелений колір набуває насиченого відтінку. Весело щебечуть пташки. Чарівниця осінь дарує щедрий урожай червоних та зелених соковитих яблук. Розфарбовує листя у жовтий і золотистий кольори. Сухе листя опускається на землю. Дбайливі господарі зберуть опале листя та сухі гілки. Сад уже в очікуванні зими.