8. Прочитати. Виписати сполучники, зробити їх повний морфологічний розбір.
Нагадаємо, що влітку минулого року талановита майстриня з Волині брала участь у
Міжнародному фестивалі Солом'яного мистецтва, а цього року перемогла у Міжнародному
фестивалі солом'яних масок «Міфи і легенди» (3 альманаху).
9. За поданим початком скласти два речення, використовуючи сполучники підрядності:
а) мети; б) допустовий.
У Музеї української літератури відбулась презентація книги,...​

Йому-означення здавалося-означення, що все-означення це живе-присудок, все-означення, що оточує його-означення зараз-додаток, у цю-додаток мить-присудок : хід-підмет корабля-додаток, і жалібний-означення гул-додаток, і рух-обставина океану-додаток, і незбагненне-обставина мовчання-підмет неба-додаток; він-підмет, нахилившись-означення, вдивлявся-означення в глибочінь-додаток океану-додаток, і йому-додаток здавалось-присудок, що-обставина   звідти-присудок  теж-додаток на нього-додаток хтось-обставина дивиться-присудок, здивований-присудок, невдоволений-присудок.

Объяснение:

 Хліб — геніальний витвір людства.Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччяхарактерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження — духовнезростання, для епохи сорокових років XX століття — завоювання і за_гарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводитидокази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твер_дження, що найбільше багатство — хліб.Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші кош_товності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники.Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб зазолото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такізаощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамісвою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шма_ток хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимі_нювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні кар_тки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були навбивство заради шматка хліба.Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденнунорму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро_коричневийшматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб.Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційнесело: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у до_лоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі.Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Цежахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли нешанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народнамудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня».І дійсно, без хліба не буває смачною найвишуканіша страва, а пісню за_водить лише сита людина.Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів.Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гос_тей, хлібом_сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хлібі сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символпраці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності.