8. Поставити розділові знаки в реченні, виписати два іменника і зробити їх морфологічний розбір. Поміж деревами не дуже побоюючись нас вихудлий за зиму заєць.
Мабуть, кожен хоч раз в житті задумувався над запитанням "Як досягти успіху?". Я, звичайно, не геній і, можливо, не дам точного рецепту, але спробую порадити, спираючись на авторитетні думки, як це зробити. Отже, почнемо: американський психолог Дж. Макклелланд встановив наявність зв'язку між потребами успіху і економічним зростанням суспільства. Ця потреба спонукає людину шукати нов застосування своєї енергії, здібностей та сил, якщо оточуючі заохочують успішність такого пошуку. Макклелланд висунув гіпотезу: за зростанням потреби в успіху в суспільстві можна передбачити тенденцію економічного зльоту. Виходячи з цієї гіпотези, успіх окремої людини залежить від рівня успішності самого суспільства. Успіх — факт досягнення поставленої мети при мінімальних витратах матеріальних, соціальних і психологічних ресурсів. Макклелланд досліджував "спрагу успіху" як психологічну рису і дійшов висновку, що для досягнення рузультату необхідно:
1. Поставити конкретну мету і спробувати досягти її своїми власними зусиллями
2. Не боятись ризикувати, але робити ставки лише на власні знання і вміння
3. І головне за кожним своїм рішення треба бачити результат
Отже "успішність", швидше універсальний показник для всіх. Критерії успішності (особистої, професійної) для різних людей можуть бути різними. Із зростанням рівня знань людей результат діяльності все більше залежить від особистих рис людини, тому головне, не стояти на місці і не чекати результату нізвідки, а робити реальні дії для досягнення своєї мети. І тоді ви обовязково досягнете успіху. Тож дійте!
Було б неправдою казати, що хтось не чекає на прихід канікул, що для когось це небажаний час. І не тому, що ми не полюбляємо навчатися, а тому що всі хочуть інколи відпочивати. Навіть у наших батьків бувають відпустки, а вони такі дорослі та серйозні. Найбільше ми чекаємо на прихід літніх канікул. Чому літніх? Бо вони найтриваліші. Влітку можна багато чого зробити. Можна поїхати до бабусі у село чи на дачу, разом з дідом ходити рибалити, поїхати до табору разом з друзями чи прямо у таборі знайти нових, можна багато часу проводити разом з батьками. Кожне літо приносить нові приємні несподіванки. Але цього літа я дуже хочу поїхати на море. Найбільше мені подобається у Криму. Навкруги гори, море, тепле сонечко. Можна багато купатися, засмагати, будувати фортеці на піску, поїхати на екскурсію до якого-небудь старовинного замку чи ботанічного саду. У Криму дуже цікава природа, яка дозволяє вивчати ботаніку не по книжці, а насправді. Наприклад, я раніше ніколи не вірив, що бувають рослини з червоним листям, що дерево може скидати свою кору. А ще мене вразили величезні павуки, які мешкають на Кримському півострові. Вони за ніч обплітають усе навкруги і, коли зранку йдеш першим по доріжці, намагаєшся оминути павутиння, розкидане великими ненажерами. Промені грають веселкою у крапельках роси, що не встигли випаруватися. Я марю кримськими горами. Вони, звичайно, не найбільші у світі, але на мене - дитя українського степу - справили незабутнє враження. Я дуже хочу познайомитися з ними ближче, піднятися на Ай-Петрі, побувати у Долині казок, побачити водоспади. Ще я багато чув про старовинну фортецю у Судаку. Там проводяться цікаві лицарські змагання. Мені б дуже хотілося побачити це на власні очі. Багато легенд розповідають місцеві мешканці про гору Карадаг. Кажуть, що, якщо людина не повернулася з Карадагу до заходу сонця, то її вже вважають загиблою, ніхто не йде її шукати. На гору важко підніматися, тому туди йдуть лише сильні та сміливі. З вершини відкривається краєвид ледь не на цілий півострів. Я вже майже навчився пірнати, але мені необхідно вдосконалити ці вміння. Тому я багато плаваю і мало засмагаю, коли буваю на морі або ходжу на річку. Тато інколи кепкує з того, що у мене засмагла спина і білий живіт. Але все одно, як можна сидіти на березі, коли поряд стільки води? Я з нетерпінням чекатиму на прихід літа та на відпустку батьків. І ми обов'язково поїдемо у Крим. Мрії завжди збуваються, коли у них віриш.
Я, звичайно, не геній і, можливо, не дам точного рецепту, але спробую порадити, спираючись на авторитетні думки, як це зробити.
Отже, почнемо:
американський психолог Дж. Макклелланд встановив наявність зв'язку між потребами успіху і економічним зростанням суспільства. Ця потреба спонукає людину шукати нов застосування своєї енергії, здібностей та сил, якщо оточуючі заохочують успішність такого пошуку. Макклелланд висунув гіпотезу: за зростанням потреби в успіху в суспільстві можна передбачити тенденцію економічного зльоту. Виходячи з цієї гіпотези, успіх окремої людини залежить від рівня успішності самого суспільства.
Успіх — факт досягнення поставленої мети при мінімальних витратах матеріальних, соціальних і психологічних ресурсів. Макклелланд досліджував "спрагу успіху" як психологічну рису і дійшов висновку, що для досягнення рузультату необхідно:
1. Поставити конкретну мету і спробувати досягти її своїми власними зусиллями
2. Не боятись ризикувати, але робити ставки лише на власні знання і вміння
3. І головне за кожним своїм рішення треба бачити результат
Отже "успішність", швидше універсальний показник для всіх. Критерії успішності (особистої, професійної) для різних людей можуть бути різними. Із зростанням рівня знань людей результат діяльності все більше залежить від особистих рис людини, тому головне, не стояти на місці і не чекати результату нізвідки, а робити реальні дії для досягнення своєї мети. І тоді ви обовязково досягнете успіху.
Тож дійте!
Найбільше ми чекаємо на прихід літніх канікул. Чому літніх? Бо вони найтриваліші. Влітку можна багато чого зробити. Можна поїхати до бабусі у село чи на дачу, разом з дідом ходити рибалити, поїхати до табору разом з друзями чи прямо у таборі знайти нових, можна багато часу проводити разом з батьками. Кожне літо приносить нові приємні несподіванки.
Але цього літа я дуже хочу поїхати на море. Найбільше мені подобається у Криму. Навкруги гори, море, тепле сонечко. Можна багато купатися, засмагати, будувати фортеці на піску, поїхати на екскурсію до якого-небудь старовинного замку чи ботанічного саду. У Криму дуже цікава природа, яка дозволяє вивчати ботаніку не по книжці, а насправді. Наприклад, я раніше ніколи не вірив, що бувають рослини з червоним листям, що дерево може скидати свою кору.
А ще мене вразили величезні павуки, які мешкають на Кримському півострові. Вони за ніч обплітають усе навкруги і, коли зранку йдеш першим по доріжці, намагаєшся оминути павутиння, розкидане великими ненажерами. Промені грають веселкою у крапельках роси, що не встигли випаруватися.
Я марю кримськими горами. Вони, звичайно, не найбільші у світі, але на мене - дитя українського степу - справили незабутнє враження. Я дуже хочу познайомитися з ними ближче, піднятися на Ай-Петрі, побувати у Долині казок, побачити водоспади. Ще я багато чув про старовинну фортецю у Судаку. Там проводяться цікаві лицарські змагання. Мені б дуже хотілося побачити це на власні очі.
Багато легенд розповідають місцеві мешканці про гору Карадаг. Кажуть, що, якщо людина не повернулася з Карадагу до заходу сонця, то її вже вважають загиблою, ніхто не йде її шукати. На гору важко підніматися, тому туди йдуть лише сильні та сміливі. З вершини відкривається краєвид ледь не на цілий півострів.
Я вже майже навчився пірнати, але мені необхідно вдосконалити ці вміння. Тому я багато плаваю і мало засмагаю, коли буваю на морі або ходжу на річку. Тато інколи кепкує з того, що у мене засмагла спина і білий живіт. Але все одно, як можна сидіти на березі, коли поряд стільки води?
Я з нетерпінням чекатиму на прихід літа та на відпустку батьків. І ми обов'язково поїдемо у Крим. Мрії завжди збуваються, коли у них віриш.