8. На місці пропусків уставте розділові знаки 2. Минається зима, настає літо і хати бабусиної не
видно (Б. Харчук). 3. Зі мною друг і знов душа розкрита на чисте все, на світле, на живе
(М. Рильський). 4. А мати не прийшла на бій випроводжати і серце іноді невільно
защемить (В. Сосюра). 5. Сдина мить і він злотисто розцвівся сотнями квіток (М.
Познанська).6. Над будинком ще нема покрівлі й молотки мов дятли угорі, і гудуть
покірно крокви білі, і стоять над ними теслярі (М. Лиходід). 7. Темну хмару розколола
блискавка, загуркотів грім і на ставкову воду з кришталевим дзвоном упали перші
краплі дощу (Ю. Смолич). 8. Ось кінець місту і вже з гори видно всю луку зелену, і
плескаючий Дніпро синій, і за Дніпром гори... (Марко Вовчок). 9. Але набігла згадка
він заспокоївся​

Плекаймо рідну мову

Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"

Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.

Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":

Пам’ятник має чималі розміри. Висота бронзової кінної статуї – більше 10 метрів. Її встановлено на високому гранітному п’єдесталі, що імітує дикий неотесаний  камінь  (постамент спроектовано  київським   архітектором   В.Ніколаєвим).

        Гарцює неспокійний кінь. Міцною і вправною рукою стримує його полководець. Упевнено тримається він у сідлі, силою налито його могутню постать. Лівою рукою придержує гетьман кінський повід, правиця стискає булаву – символ гетьманської влади.

        Докладно й ретельно зобразив скульптор одяг Хмельницького: козацький жупан, свиту, шаровари. Поблискує бронзою на боці шабля.

        Погляд приковує лице гетьмана – настільки виразним зробив його скульптор. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Ще суворішим немолоде обличчя гетьмана роблять довгі козацькі вуса. Тяжка задума на чолі, втома й неспокій в очах. Незмірно тяжкою є відповідальність за людські життя, за долю народу.

        Ще здалеку пам’ятник чітким силуетом вимальовується на тлі неба. Чудово гармонує кінна статуя з обрисами Софійського собору, що височіє неподалік.Объяснение: