8 клас. Самостійна робота №2.
Відокремлені означення.
Перебудуйте речення так, щоб невідокремлені означення стали відокремленими.
1. На вкритій жовтим листям траві лежали червонобокі яблука.
2. Зібрані за день помідори повантажили на машину.
3. В оранжереї можна було купити висаджені в спеціальні горщики квіти.
4. В глибині подвір’я виднілася обплетена густим виноградом веранда.
5. Ми повільно їхали по розлитому весняними дощами шляху.
6. На оповитому ранковим туманом озері закрякала дика качка.
7. З-за рогу хати виринав покритий густою темрявою садок.
8. Зароблені за літо гроші він витратив на подарунок для матері.
9. Я люблю дивитися на рясно засіяне дрібними зорями небо.
10. Він перегортав пожовклі від часу сторінки підручника.
11. Вітер кружляв пожовклим від морозу листям.
12. Посаджені обабіч шляху тополі вже розпустили зелені листочки.
Объяснение:
Багато говорити і багато сказати — не одне й те ж саме.
Софокл
Буду я навчатись мови золотої
Прислівник — це незмінювана частина мови, яка виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки і відповідає на питання як? коли? де? куди? звідки? якою мірою? чому? з якою метою?
У реченнях прислівники найчастіше виконують роль обставини, інколи — означення: Раз то мовить по-грецьки, удруге — по-турецьки (Нар. дума); На той час я уже встиг забути, що таке ковбаски по-віденському, флячки по-львівськи, кава по-турецьки… (Р. Іваничук).
Образ України у творчості Т. Шевченка
Тарас Шевченко — вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.
У далекому від України Петербурзі, в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші "Садок вишневий коло хати". Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Не сподіваючись більше побачити Україну, він намалював чудову картину:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці.