Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":
З давніх-давен склалося так, що кожна держава має державні та деякі інші додаткові символи, головними серед яких є герб країни, її прапор і гімн. Гербом України зараз прийнято вважати тризубець. Але це дещо не так, адже це лише малий герб країни, а над головним робота й досі не закінчена. Та так чи інакше, але саме тризубець, у будь-якому випадку, буде складати основу великого українського герба. Цей символ нашими співвітчизниками використовувався ще в середньовіччі. Пізніше тризубець став знаком деяких великих князівських родів Київської Русі, зокрема Данили Галицького, Володимира Великого і князя Святослава.Що ж означає тризубець? На це питання існує кілька відповідей. По одній із версій три зуба емблеми символізують три природні стихії – землю, воду і повітря. Друга версія допускає, що тризубець – це символ триєдиного Бога, Святої Трійці. А український гетьман Микола Грушевський вважав, що тризубець міг бути верхівкою символу гетьманської влади – булави.Щодо прапора України, то історія з’єднання жовтого і блакитного кольору на ньому бере свій початок від герба Галицько-Волинського князівства, на якому було зображено жовтого лева на блакитному тлі. У сучасному світі кольори українського прапору частіше усього пов’язують з синім небом та золотими хлібними нивами.Гімном України затверджено вірш Павла Чубинського «Ще не вмерли України…», покладений на музику Михайла Вербицького. Слова гімну повинен знати кожний громадянин нашої країни.Окрім державних символів України існують ще й народні. Недарма кажуть, що «без вишні і калини немає України». Саме вони стали поетичними символами, які підкреслюють любов українського народу до пісень і його ліризм. Ще одним народним символом нашої країни є золота пшениця, яка говорить про щедрість і родючість наших земель. Навіть на прапорі символічно зображена золота багата нива, що розкинулася під чистим блакитним небом.Найдревнішим символом України можна по праву вважати рушник і вишиванку. На цих речах з давніх часів українські жінки вишивали національні узори і обереги. Рушниками по традиції перев’язували руки молодят на весільних бенкетах, ними прикрашали образа, рушники давали матері своїм дітям, коли ті відправлялися у дальню дорогу, щоб вони і на відстані відчували тепло материнської любові та рідного вогнища, а також захищали їх від неприємностей.Ще один, не менш значимий для нашого народу, символ – це хліб, кругла ароматна паляниця. Цей символ свідчить про щедрість і хлібосольство українців, про їхню любов до рідної землі і працелюбство. Сюди ж можна віднести і знамениті вареники та сало, без яких неможливо уявити жодного святкового столу, жодного застілля.
Плекаймо рідну мову
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":