7) Укажіть безсполучникове складне речення, синонімічне складнопідрядному реченню.
А) Озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.
Б) Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті.
В) У хлопця аж мурашки пішли поза спиною: маляр видався йому за чарівника.
Г) Чорніє поле, і гай, і гори, на синє небо виходить зоря.
8)Укажіть безсполучникове складне речення, у якому друга частина зазначає причину того, про що говориться в першій.
А) Говори, говори, моя мила: твоя мова співучий струмок.
Б) Защебече соловейко в лузі на калині - заспіває козаченько, ходя по долині.
В) Селом знову розносились голоси: дівчата йшли ворожити.
Г) Такі в них порядки: одні сплять, інші мурашник сторожують
9)Укажіть безсполучникове складне речення, частини якого синтаксично рівноправні.
А)Виглянуло сонце - озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.
Б)Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м'яке степове повітря.
В)Знаю з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б'є джерело
Г)Мало прожити життя - треба життя зрозуміть.
10)Між частинами безсполучникового складного речення треба поставити тире в рядку (розділові знаки пропущено)
А) Дощ упав на жито будем краще жити.
Б) Пробачайте поетам дивацтва незлі небагато поетів живе на землі.
В) Волосся вигоріло ходив без шапки довго.
Г) Сонце не пекло вже тільки гріло ласкаво вітрець ніде не прокидався ні один лист не ворушився.
11) Безсполучниковим називається речення *
А) у яких речення рівноправні за змістом і пов'язані підрядними сполучниками
Б) у якому одне речення за змістом і граматично залежить від іншого та з’єднується з ним за до підрядного сполучника або сполучного слова
В) у яких речення рівноправні за змістом і пов'язані сурядними сполучниками
Г) у якому складові частини зв’я зані в єдине ціле без домоги сполучників і сполучних слів
12) Укажіть безсполучникове складне речення, частини якого синтаксично рівноправні.
А) Виглянуло сонце - озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба.
Б) Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м'яке степове повітря.
В) Знаю з попелу сходять квіти. Вірю: з каменю б'є джерело
Г) Мало прожити життя - треба життя зрозуміть.
якщо можно самому скласти
Для мене зима це гарна пора року. адже взимку можно грати з друзями в сніжки,кататися на санях або на ковзанах.
взимку дуже гарний сніг, який виблискує на сонці. під ногами залишається слід, і сніжок так цікаво хрустить ніби хтось щось їсть хрустке.
і чекаєш цю пору року від осені. теплі вечори, батьківськи казки про сніжну королеву, гарні та веселі сімейні фото.
як зтма проходить без снігової баби? якщо її не "змацструвати" все, зиму ти пропустив. зимові канікули тільки додають сили гратися на вулиці і ставати майстрами зі снігу.
отже, зима як і літо дуже цікава пора року. і чекаємо на неї кожен раз коли підходить черга до неї.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку до До перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
Мабуть, у нашому непростому світі складно творити добро. І мені, як і усім, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Часто забуваєш, що потрібно сказати щось хороше, а замість цього дратуєшся та огризаєшся на близьких та друзів. А потім почуваєшся дуже соромно. Часто губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потім думаєш: потрібно було вчинити так і так…
Ми боїмося чинити добро, тому що не впевнені, що нам за це віддячать. Хотілося б скинути ці обмеження і просто робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вигоду. Від цього можна отримати велику, безмежну радість. Найщасливіші люди – ті, хто вміє допомагати іншим просто по волі своєї душі. І для них це так само природно, як дихати. Оточуючі інколи вважають таких людей майже святими.
А той, хто добра не робить – він неначе живе у неповну силу, зіщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Він не проживає половину свого життя, і з його очей ніколи не ллється життєдайний світ. Часто і дивитися на такого не хочеться.
Знаєте, одним з прикладів безкорисливої доброти я вважаю героїню поеми «Наймичка» Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що він не вважає її своєю матір’ю. Він міг би вирости та вигнати її на вулицю – адже для нього вона була усього лише наймичкою. Стара та хвора наймичка кому потрібна? Ганна цього не побоялася, і все життя віддала Маркові та його родині. І серце хлопця відізвалося на її доброту - він полюбив її як матір. Добро все одно знаходить справжню подяку, я в це вірю.