7. У якому рядку є вставні речення (розділові знаки пропущено)? А Я мабуть мину як я до вокзалу їхав.
БМожливо грека трохи дивували суворих скіфів грізні ритуали. Він може часом щось
і не второпав а часом грек бувало й торопів.
В Про літературу кажуть нехай не буде це прийнято як тривіальність шо література є
дзеркалом життя.
8.Знак оклику при звертанні вживається в реченні (розділові знаки при звертаннях
пропущено):
A Мій рідний сину бійся нічиїх. Вони завжди безликі і холодні.
Б Ти наше диво калинове кохана материнська мово.
ВО слово рідне Орле скутнй Чужинцям кинуте на сміх!
9. Звертання або вставні слова не передають ставлення до адресата в реченні:
A Співуча, солов'їна мово-мамо! Перед тобою — сонячні мости.
Б Республіка повинна, з одного боку, задовольняти свої потреби в кадрах, а з другого.
на договірних основах задовольняти прохання близьких і далеких сусідів.
В На щастя, сом пішов берегом, і я, слава Богу, встиг ухопитися за куш.​

Володінням мовою людина відрізняється від інших живих істот. Приходячи у світ, кожен із нас потрапляє в атмосферу мови, у ній живе і розвивається. За до мови ми пізнаємо навколишню дійсність, здобуваємо знання, набуваємо здатності оцінювати явища життя, формуємо свій світогляд, вчимося планувати свої вчинки, аналізувати їх, передбачати можливі наслідки. Тільки через мову людина може сприймати й усвідомлювати думки, почуття і дії інших людей, доводити до їхнього відома результати власної мислительної діяльності, реалізовувати свої інтелектуальні можливості. За до мови люди спілкуються між собою, узагальнюють свій досвід, нагромаджують знання і передають їх один одному. Мова, отже, є дійовим інструментом формування людської особистості. 

Набуті людьми знання не зникають, вони нагромаджуються, передаються з покоління в покоління. Така передача духовних надбань, на яких базується культура, здійснюється за посередництвом мови. Внаслідок цього формується і розвивається впродовж століть і тисячоліть історична спільність людей, що має назву народ. 

Народ і його мова невіддільні одне від одного. Народ створює мову, а мова забезпечує існування народу. Народ живе доти, доки живе його мова. Людина, яка зрікається своєї мови, вбиваючи її у своїй душі, чинить злочин, зраджує ті незчисленні покоління наших попередників, які створили і зберегли для нас наш найбільший скарб — рідну мову як невичерпну скарбницю їхнього досвіду. Зберегти і примножити цей скарб — святий обов'язок кожного. 

 Восени повітря наповнене особливим ароматом, небо вкрите сірим серпанком, трава жовтіє і нахиляється до землі, дерева одягають яскраві вбрання, а дні стають коротшими.Саме восени парки покриті «золотом», жовті, червоні, жовтогарячі листочки, облітаючи навколо дерев, тихо лягають на землю. Осінню листки неначе танцюють,  а раом з ними  танцює душа.Восени все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів.