7. Прочитайте текст. З'ясуйте його стильову належність і тип мовлення. Спишіть, розкрийте дужки, виправте помилки. Визначіть синтаксичну роль і розряд за значення
ужитих у тексті прислівників.
Я завжди пом'ятаю як урочисто проводжали в поле плугатарів із раннім плутом. Коли ж вони
повертались (увечері (додому їх стрічали (на) (півдорозі старі й малі. А яка то была радость
Коли орач (по малу виймав тобі з торби шматок пречерствілого хліба й казав що він од зайця. Це
був самий кращий хліб мого дитинства! А хіба не святом ставав тот день коли ты сам торкався до
чепігі (в)раз проводив свого перву борозну? (За М. Стельмахом).
Отже, бабуся господарює на кухні. Тут гамір, чути булькання чогось у каструлях, цокання годинника, дзенькіт тарілок, а серед всього цього моя бабуся. її не обходить цей гармидер. Для неї головне — спекти смачні пиріжки. Очі моєї бабусі рухаються швидко, ніби наказують рукам робити саме ту роботу, яка потрібна. Обличчя бабусі осяяне усмішкою, розрум'янилось, ніби на морозі. А руки, золоті руки моєї дорогої людини, рухаються так швидко, що я не встигаю за ними стежити.
Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу