7. перекажіть анекдот, замінивши пряму мову непрямою.
хворий на операційному столі звертається до хірурга: «скажіть, лікарю, чи зможу після
операції грати на скрипці? »
лікар заспокоїв пацієнта: «зможете! »
хворий радісно повідомив: «дивно! а до операції не вмів».​

Назву (додаток) міста (додаток) Житомир (додаток) повязують (присудок) з давньою (означення) легендою (додаток), про дружинника (додаток) київських (означення) князів (додаток). У дев*ятому столітті (обставина) дружинник (підмет) заснував (присудок) на високому (означення) березі річки Кам*янки (обставина), притоки Тетерева, (уточнювальний член) поселення (додаток). Відтоді (обставина) й веде (присудок) свій (означення) лік (додаток) місто Житомир (підмет). У часи  (обставина) монголо-татарської (означення) навали (обставина) місто (додаток) було зруйноване (присудок) дощенту (обставина). Та Житомир (підмет) знову (обставина) постав (присудок), у новій (означення) красі (додаток).

Вдячність - це память, без якої немає майбутнього. Вдячність - це знайти серед сотні мінусів невеличкий плюс. Вона підтримує в людях бажання робити добро іншим. Бажання робити добро іншим - це любов. Невдячність часто зроджує нехіть бути доброчинним. Всі ми відчуваємо потребу  визнання, коли зробимо щось, і брак того визнання  зменшує почуття людської доброзичливості. Виявлена ж тепла, сердечна вдячність служити поштовхом до дальших добрих діл. Вдячність - це любов до того, хто зробив нам добро, а любові ніхто нікому силою не може накинути.
 Взячність не скаржиться. Вдячність - це "у мене є значно більше аніж могло би бути". Вдячність - це інше імя щастя.