64. 1. Прочитайте.
Чи можна взагалі змінювати, розвивати свої здібності чи риси характеру?
Певні властивості, зумовлені темпераментом, міняти досить важко, тоді як
інші можна поліпшувати. Упевненість у собі — якість, яку більшість людей
прагнуть розвивати і вдосконалювати. Однак це нелегко. Один із в
повірити в те, що все, що ти робиш, буде успішним. Наприклад, ти боїшся за
трашньої контрольної роботи. Уяви, що твій мозок — незвичайний диктофон.
Він завжди ввімкнений і записує кожну твою думку. А думки, як відомо, ста-
ють реальністю. Тому потрібно вголос чи подумки повторити декілька разів
протягом дня: «Я напишу контрольну роботу добре. Я можу це зробити».
А потім треба, звичайно, зосередитися й докласти всіх зусиль, щоб підготува-
тися до контрольної роботи. І ще одне не можна впадати у відчай при
першій-ліпшій невдачі. Слід намагатися налаштуватися на успіх.
2. Накресліть і заповніть таблицю (по два приклади), використовуючи
дієслова з тексту та власні приклади.
Видові пари
Одновидові дієслова
Дієслова, вид яких
визначається в
доконаного виду недоконаного виду
контексті​

Давно це було, ще до того, як народилися ми. Зозуля робила свою справу. Вона підкидала синичкам сорокопудам та іншій лі­совій дрібноті свої яйця, а ті виховували під­кидьків.

– Ти все співаєш, а на старість залишишся сама, як пень без пагонів, – казали птахи зозулі.

Та ж у відповідь лише сміялася:

– Ви все своє життя із пелюшками та ко­лисками промучитеся, а я своїх дітей, як буде треба, знайду і примушу годувати себе. Закон є закон!

Однак доля зле жартує з тими, хто споді­вається задарма прожити вік. Коли настав час, усі зозулині діти не визнали строкатої матері, відмовилися доглядати її. І застогнала пташина. Перші в її житті сльози покотилися з очей. На галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінки квіти. У народі їх так і називають – зозулині сльози. Ботаніки ж дали їм назву зозу­линець плямистий.

Чи доводилося вам гати, щоб зозуля плакала? Ніхто цього не бачив. Тому про без­турботну, самовпевнену людину, яка починає бідкатися, коли потрапить у скруту, кажуть, що вона ллє зозулині сльози. А матерів, котрі не хочуть доглядати своїх дітей, зневажливо нази­вають зозулями 

 ясен обман.
Этот каштан прибыл с Балкан,
вроде каштан, а не каштан.Каштан, весной прекрасней всех деревьев
И поражает он своею красотой,
Но ведь понять на белом свете
Дано лишь людям с чистою душой.

И глядя сердцем, не глазами

2
Цветут каштаны в городе родном,
Их величавость радует мне душу.
Я прогуляюсь тёплым вечерком
И красоту каштана не нарушу.

В который раз природе удивлюсь,
Что так безукоризненно-искусстно,
Так трепетно сумела воссоздать
Своих детей - природное искусство.

Огнём живые свечи не горят -
Обжечь они лишь могут красотою.
И сверху, гордо так, на мир глядят,
Как-будто просят: "Полюбуйся мною!"

Тут равнодушным оставаться грех,
Хотелось бы сорвать, - рука не смеет,
Минутных ради низменных утех
Разрушить то, к чему душа благоговеет.



С Днём рождения, каштан!
В белых свечках пышный стан – 
Словно торт ты именинный
Или канделябр старинный.
Поздравленья принимай,
Свечки дольше не снимай.
А придёт осенний час – 
Вновь порадуешь ты нас:
С жёлтых веток полетят
Стайки маленьких ежат.

Рысаков Антон



Любимый свой каштанчик потеряв,
Каштан всплеснул ветвями, удивленный.
А каштанёнок юркнул в гущу трав –
Да и притих в тени зелёной.

Кирьян Надежда



Цветущие каштаны, словно храмы
открытые, сияют вдоль реки.
Их красоту задуют ветерки
задорные, но в этот вечер - самый
весенний из весенних вечеров -
они чудесней всех твоих даров,
незримый Зодчий! Кто-то тихо, чисто
в цветах звенит (кто, ангел или дрозд?),
и тени изумрудные слоистой
листвы и грозди розовые звезд
в воде отражены.
Я здесь, упрямый,
юродивый, у паперти стою
и чуда жду, и видят грусть мою
каштаны, восхитительные храмы...

Набоков Владимир



Кисть цветов - словно свеча,
Плод не схватишь сгоряча:
Кожура его в иголках,
Но нет шишек, как на ёлках.
Лист, как веер, стройный стан,
Это дерево - каштан.

Талызин Владимир



Ай да свечи, что за свечи!
Ими город весь расцвечен,
светлые, но не горят,
а восторг нам всем дарят.

В мае свечи расцветают,
их соцветья собирают,
чтоб лекарство настоять -
на ночь ноги натирать.

Чтобы вены не болели,
чтобы ноги здоровели.
А позднее - в октябре,
будет радость - детворе.

Ёжики - созрели.
Каштаны - полетели.
Бахаются сверху вниз,
собирай и не ленись.

Наберём мы их - чуток,
и накрошим в бутылёк.
Настоим каштаны мы
для любимой бабушки.

20 штучек на поллитра -
будут боли позабыты,
будет резвой бабушка -
печь для нас оладушки...

А ещё поделки будут
делать их ребята любят,
как грибы маслятки,
так каштаны гладки.

Турбина Татьяна

На красоту его цветов
Ты понимаешь как приятно
Поспать в тени его часок.

И форма листьев завлекает,
Она похожа на слезу
И дерево как будто плачет
Когда мы трогаем листву.

Таких деревьев я не видел
В которых жизни столько есть,
Что поделиться может с Вами
И не о чем не сожалеть.

Да я люблю деревья очень,
Но больше всех люблю каштан.
Когда весной его цветенье
Влечет с собой и манит вдаль.

В безбрежность мыслей и познаний
И в красоту любовных сцен
И любят люди без сознанья
Сидеть в тени его весь день.

Павлюков Алексей



Конский каштан — горький каштан:
чуть надкусил