60. Подані слова запишіть відповідно в чотири колонки. СЛОВА ЗОРФОГРАМОЮ y:
префіксі
корені
суфіксі
закінченні
Презавзятий, печиво, вишнею, вуличка, тривога, пшениця, дунай-
ський, ста (числівник), краєчок, минуле, барвінку, хазяїн, екзамену,
Анатоліївна, широкий, примовляти, кручею, здоровенний, хилити, роз-
квіт, зчесати, скотитися, школярем.

Допоміжіть будь ласка
ів! ​

Ось на календарі вже й перше грудня.Закінчилася осінь - впало листя з дерев,відлетіли в теплі краї птахи. З кожним днем стає все холодніше. Вперше калюжі на асфальті скувало міцною кригою. Сіре небо похмуро дивиться згори, сонця зовсім не видно. Природа завмерла в очікуванні першого снігу.
 Час від часу піднімається сильний вітер. Ми вічуваємо морозний подих зими. Лісові звірі поховалися в теплих норах. Вуличні коти та собаки відростили довшу та більш пухнасту шерсть. Лише невгамовні горобці весело літають та скачуть, мабуть, щоб зігрітися. Люди закуталися у теплі шарфи , вони поспішають сховатися з холодної вулиці в затишні домівки.
Трапляються і ясні морозні дні. Довгі тіні від голих дерев вигадливо розкреслюють асфальт. Вітер швидко ганяє хмари по небу. Та все одно на вулиці холодні та незатишно. Усі чекають на сніг. Він - справжня прикраса зими, що скрашує й холод,і короткі сірі дні. Скоро сніг укриє пухкою сяючою ковдрою з мільярду алмазів і землю,і дерева,і стріхів домів. Буде красиво та весело. А поки ще зима лише почалася, і всі її приємності ще попереду.

На луках. Це квіти зробили луки такими розмаїтими й запашними, бо їх було надзвичайно багато — синіх, червоних, білих, Жовтогарячих. Дивишся — і очі розбігаються. Кожна бджілка, кожна комашка летить до якоїсь квітки, як до знайомої. Ось ромашка з білими рясними пелюстками й золотою серединкою. На неї сів метелик із барвистими й легкими, мов пелюстки, крильцями. А он дзвіночок хитає раз у раз голівкою та ніби кличе: день-дзень, я тут! Глядь — до нього джмелик у гості! А придивитися до низу різнотрав’я, — то це просто диво! Хто тут тільки не мандрує: мурашки своєю злагодженою командою торують стежку до свого замку, якісь чорненькі жучки, що поспішають так, ніби спізнюються на якісь урочистості, маленькі метелики, що спустилися донизу відпочити від своїх клопотів… Дивовижний світ, і хочеться до нього дослухатися, вбачати кожний порух, бо це так захоплююче й надзвичайно привабливо. І я ніби перетворююсь на мандрівника, що мандрує цим казковим світом під назвою Природа