6 I. Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкресліть однорідні члени речення й узагальнювальні слова як члени речення. 1. Я так люблю ці вересневі дні за спокій у природі у розмові за памо- розь* на сливах за любов за павутину бабиного літа (В. Підпалий). 2. Па- горбки трави кущики й дерева все оповите туманом (0. Тамбієв). 3. Туман підняв свій білосніжний гребінь завис на міді молодих тополь (М. Боров- ко). 4. Сміються в сонці золотому річки і села і поля (Олександр Олесь). 5. І все навколо витанцьовує і білі лілії і зелений очерет і кучеряві верби і човен (Л. Вишневецький). 6. Мамина пісня батькова хата дідусева казка й бабусина вишиванка все це наша родовідна пам'ять (В. Скуратівський).
Першою спробою створити таку мережу спілкування став ще 1995 року сайт classmates.com, який через обмаль реклами та фінансування невдовзі був закритий. Його автор так і сказав про своє дітище: "Просто цей сайт з'явився занадто рано".
Соціальні мережі, звісно, мають свій позитив. У них можна зустріти однокласників та знайомих, навіть якщо ви "загубилися" багато років тому. Знайти, здавалося, безнадійно втрачених далеких родичів, своє перше кохання. Коли людина реєструється у соціальній мережі, спершу відчуває легку ейфорію — стільки знайомих одразу! Ми шукаємо тих, хто знав нас ще юними та безтурботними, ніби створюємо навколо себе позитивне психологічне поле — коло підтримки, черпаємо звідти нові ресурси... Але, на жаль, більшість із нас ідеалізує он-лайн друзів і приписує їм риси, яких насправді вони не мають. Швидше за все, так проявляється наша власна нереалізованість у тих або інших сферах життя (у когось усе чудово складається в особистому житті, а ось у кар'єрі — нічого помітного, чи, навпаки, хтось досяг багато в роботі, але й досі самотній). Ось і шукаємо (звісно, несвідомо) в інших те, чого нам бракує.
Недавно журналіст однієї зі столичних газет запевнив, що соціальні мережі цілком можуть замінити психотерапію. І розповів щемливу історію однієї американки, яка після розлучення перебувала в жахливому психічному стані, тому зареєструвалася в соціальній мережі.. Нові віртуальні друзі до хто чим міг: хтось — уважно вислухав, хтось — щось порадив. І сталося диво — депресивний настрій у жінки зник, хоча психотерапевти не могли нічим зарадити. Як на мене, сумна історія: жінка використовувала своїх віртуальних друзів як "жилеток", а це не зовсім етично стосовно друзів. Та й депресія, якщо це була справді вона, так легко не минула б...
Кожен із нас має дефіцит спілкування, але соціальні мережі не вирішують цієї проблеми, а можливо, навпаки — лише поглиблюють.
Проте необмежена свобода і відсутність цензури на соціальних мережах часто сприяють прояву не найкращих людських рис. Так, чоловік однієї знайомої несподівано "засів" на "Однокласниках". Жінка не забороняла, бо пара давно живе за кордоном, і вона розцінила це як ностальгію чоловіка за рідним містом, однокурсниками. А він тим часом знайомився з довірливими чи легковажними жінками, обмінюючись із ними люб'язностями. А потім, накупивши дешевих подарунків, полетів на Батьківщину у... секс-тур. Звісно, після цього їхній шлюб довго не тривав. Зрозуміло, що в цього подружжя давно назрівали проблеми, але поштовхом до неетичної поведінки чоловіка стало відчуття вседозволеності, яке дають віртуальні мережі.
Объяснение:
Кожна людина про щось мріє, чогось прагне. В одних людей мрії збуваються, в інших – ні. Як мріяти так, щоб мрія здійснилася? Відповідь на це та інші питання студенти географічного факультету дізналися 15 листопада в конференц-залі бібліотеки СНУ імені Лесі Українки під час тренінгу «Як досягти мети, або Коли здійснюються мрії».
Під час заходу тренер – кандидат психологічних наук Тетяна Кулик – розповіла, чим мета відрізняється від фантазії і мрії; що потрібно робити, щоб мрія здійснилася; до зрозуміти, які в кожного учасника цілі на найближчий рік, продумати конкретні кроки на шляху їх досягнення; посприяла засвоєнню основних принципів установлення мети, усвідомленню молоддю власних ресурсів і можливостей для досягнення успіху.
Молодь передусім дізналася, що людина повинна не просто вміти ставити перед собою амбітні цілі, а має навчитися відчувати свої потреби та завжди вписувати їх у загальнолюдські й особисті цінності, адже не всі цілі варто досягати і не всі цілі є прийнятими на основі власних потреб і бажань особистості. Багато з них зумовлені вихованням, соціальним впливом, стереотипами, шаблонами і т. д. Такі цілі швидше викликають розчарування, особливо якщо суперечать особистісній, емоційній, ціннісній організації особистості.Особливу увага тренер приділила довгостроковим цілям, тому що саме вони пов’язані з духовним компонентом особистості – задоволення духовних потреб.
Тетяна Кулик розповіла про те, що психологи виокремлюють кілька критеріїв правильно поставленої мети, дотримуючись яких, студенти зможуть досягнути реалізації своїх бажань
Объяснение: