52 1. Випишіть спочатку прості речення, а потім — складні. Підкресліть грама- тичні основи. 1. Повітря тремтить від спеки, й у срібнім мареві танцюють далекі тополі (М. Коцюбинський). 2. Оля побігла до своєї зупинки, а дощ летів в обличчя і не вщухав (Є. Кононенко). 3. Тихі сосни до ранку шумлять, мою тугу виказують вітру (Г. Чубач). 4. Дерево стояло ще голе, однак на вітах його починалося пташине життя (Д. Бедзик). 5. А тепер хлопець став свідком важкої, серйозної розмови дорослих людей (Н. Бічуя). 6. Хуртовина ніби трохи стишилась, та все одно йти було тяжко (М. Стельмах). 7. Знову потеплішало, ласкаве повітря долини війнуло в обличчя, а вгорі на чорному тлі замиготіли ясні та великі зірки (А. Дімаров). 8. На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки (М. Стельмах). II. Виконайте письмово синтаксичний розбір останнього речення. III. Випишіть слова з орфограмою «Ненаголошенi е, и в корені слова». Обгрунтуйте написання.
Коза́к-характе́рник, також коза́к-химоро́дник, коза́к-галдо́вник або коза́к-заморо́чник[1] — назва віщуна, чаклуна на Запорозькій Січі. Займався не лише яснобаченням, але й лікуванням поранених козаків, їх психотерапією та психофізичною підготовкою. Характерник — своєрідний духовний наставник, якого козаки шанували і дещо побоювались, хранитель традицій і таємниць бойового мистецтва запорозького козацтва. За переказами, кошовий запорожців І. Сірко, якого обирали на цю посаду протягом 24 років, був відомим козацьким характерником[2]. Із часом поняття «козак-характерник» надійно увійшло до наукового обігу
Відповідь:
1. Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь рясно вкриті кра росою.
Дерева - означуване слово, загорнені в сутінь рясно вкриті кра росою - дієприкметниковий зворот. Аналогічно підкреслила і в інших реченнях.
2. Любов до Вітчизни починається з любові до берізки біля рідної хати до стежини на городі, втоптаної дитячими ногами.
3. Біля хати притулився зроблений із хворосту й обмазаний глиною сарайчик.
4. Довкола площі стояли чепурні будиночки, закриті городами й садами.
5. Біля горба було невеличке озерце, сховане в заростях лози.
6. На подзьобаному дощем піску залишилися відбитки його босих ніг.