5. Я дякую Богові, що Він дав мені
народитися українцем. (О. Гончар).
У цьому реченні:
а) обидві частини є двоскладними реченнями (мають
обидва головні члени;
б) обидві частини є
односкладними реченнями;
В) одна частина є односкладним
реченням, друга - двоскладним;
г) є лише одна граматична основа.
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Ім'я людини - це юридично зафіксоване слово, вирізнення особи.В іменах відображені духовна культура характер і світогляд народу.Прадавні українці мали (імена - Уз. сл. ) промовисті й милозвучні: ( Добриня, Дана, Любим - однорідні підмети). Спільними для слов'янського світу були такі ( імена - Уз. сл.): (Богумил, Миролюба, Полян, Творилад, Братислав - однорідні підмети).
Із прийняттям християнства почали впроваджувати грецькі, римські, єврейські імена.Часом їх було важко вимовити і запам'ятати, тому народні імена вживался поряд із християнскими.Майже кожен українець мав (два імені - Узаг. сл.): (традиційне й церковне - однорідні означення).З часом хистиянскьке ім'я стало головним.Чимало народних імен збереглося у вигляді Тригуб, Хмара, Богород.