життя дуже багатогранне. в ньому багато хороших і сумних, справедливих і несправедливих моментів. у багатьох людей іноді виникає бажання піти з життя. однак бажання жити частіше перемагає. і це правильно. адже другого шансу вже не буде. особливо тонко й гостро відчувають ці моменти люди, у яких виявлені серйозні захворювання.
найчастіше від подібного роду мук люди, що не знають, як знайти свій шлях у житті. довгі роки вони марно шукають своє покликання, шукають і не знаходять…
насправді ж, у житті все прекрасно. і моменти радості, й чорні смуги долі. з усього потрібно вміти здобувати науку. скрізь слід шукати позитивні моменти.
вчитися брати від життя все не пізно буде ніколи. якщо ми вчимося, треба віддаватися цьому процесу на всі сто відсотків. про роботу можна сказати те ж саме. дихати потрібно на повні груди, танцювати, як в останній раз. любити, дружити, гуляти потрібно так, ніби завтра може не настати.
Минуле буває різним. Воно може сильно поранити серце, а може зігрівати душу і викликати теплу усмішку. Чи варто пам’ятати його заради майбутнього?
Гадаю, що у кожного своя історія і минуле. Дехто хоче якомога швидше його забути і ніколи більше не згадувати. А когось воно рятує в складну хвилину і не дає повісити носа. Відома американська письменниця Джен Сіснсеро каже, що не варто концентруватися на минулому чи майбутньому, адже є теперішнє. Звісно, що теплі спогади про друзів не дають вам їх забути, а це важливо. Але й старі стереотипи чи страшні історії з вашого життя не дають вам рухатися вперед. Можливо, щось із минулого викликало у вас якийсь страх чи недовіру до людей. Якщо так, то це звісно треба відпустити і більше ніколи не повертатись. А якщо це теплі спогади, які не дають забути що таке щастя, радість, затишок, краще залишити таке минуле при собі.
Отже, очевидно, варто пам’ятати минуле заради майбутнього, але тільки якщо воно несе позитивний характер. А якщо ні, просто викинути його зі свого життя, щоб рухатись далі.
життя дуже багатогранне. в ньому багато хороших і сумних, справедливих і несправедливих моментів. у багатьох людей іноді виникає бажання піти з життя. однак бажання жити частіше перемагає. і це правильно. адже другого шансу вже не буде. особливо тонко й гостро відчувають ці моменти люди, у яких виявлені серйозні захворювання.
найчастіше від подібного роду мук люди, що не знають, як знайти свій шлях у житті. довгі роки вони марно шукають своє покликання, шукають і не знаходять…
насправді ж, у житті все прекрасно. і моменти радості, й чорні смуги долі. з усього потрібно вміти здобувати науку. скрізь слід шукати позитивні моменти.
вчитися брати від життя все не пізно буде ніколи. якщо ми вчимося, треба віддаватися цьому процесу на всі сто відсотків. про роботу можна сказати те ж саме. дихати потрібно на повні груди, танцювати, як в останній раз. любити, дружити, гуляти потрібно так, ніби завтра може не настати.
Объяснение:
Чи варто пам’ятати минуле заради майбутнього
Минуле буває різним. Воно може сильно поранити серце, а може зігрівати душу і викликати теплу усмішку. Чи варто пам’ятати його заради майбутнього?
Гадаю, що у кожного своя історія і минуле. Дехто хоче якомога швидше його забути і ніколи більше не згадувати. А когось воно рятує в складну хвилину і не дає повісити носа. Відома американська письменниця Джен Сіснсеро каже, що не варто концентруватися на минулому чи майбутньому, адже є теперішнє. Звісно, що теплі спогади про друзів не дають вам їх забути, а це важливо. Але й старі стереотипи чи страшні історії з вашого життя не дають вам рухатися вперед. Можливо, щось із минулого викликало у вас якийсь страх чи недовіру до людей. Якщо так, то це звісно треба відпустити і більше ніколи не повертатись. А якщо це теплі спогади, які не дають забути що таке щастя, радість, затишок, краще залишити таке минуле при собі.
Отже, очевидно, варто пам’ятати минуле заради майбутнього, але тільки якщо воно несе позитивний характер. А якщо ні, просто викинути його зі свого життя, щоб рухатись далі.
НЕ С ИНТЕРНЕТА ;)