406 І. Прочитайте мовчки оповідання. Опишіть ситуацію спілкування. Сформу- люйте 2-3 запитання за змістом прочитаного.
ВЕЛИКЕ ВІДРО
До школи прийшло чотирнадцятеро діток поливати сіянці яблунь
шкілку. Особливо щедро їх треба поливати восени, коли земля стає суха
від літньої спеки.
Учитель поставив біля шкілки чотирнадцять відер. Тринадцять малень-
ких, а чотирнадцяте велике. Діти швиденько розібрали маленькі відерця.
Залишилось одне велике. І один учень без відра зостався маленький
синьоокий Мишко. Він був повільний, задумливий.
- Ну, що ж, Михайлику, — мовить учитель, бери велике, носитимеш
по піввідра.
Діти почали поливати яблуньки. Усі носять маленькими відерцями, а
Михайлик – великим. І набирає не по піввідра, а повне.
Усім носити легко, а Мишкові важко. А одна дівчинка й каже:
- Не треба зівати, Михайле. Скоріше було б маленьке відерце брати.
182​

У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність. 

Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. 

Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. 

Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе «Лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків моя школа. 

Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. 

Я люблю свою вулицю будь-якої пори, але особливо восени. Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. 

 Картина М. Козика "Дерев'яна церква в Дрогобичі" - це  натуральна замальовка, перетворена чарівним пензлем художника в барвистий музичний акорд. Витвір представляє високу музейно-художню і колекційну цінність. Блакитне небо з білими хмарками, а під ним величава дерев*яна церква - окраса Дрогобичі.  Низ церкви обведений широким опасанням у вигляді аркади-галереї на стовпах. Сама церква увінчана над головними зрубами трьома верхами без заломів, а криласи малими верхами з одним заломом, всі на восьмибічних підбанниках. Тінисті дерева ніжно обіймають її своїми кронами,  а біля входу розсипані рібні квіточки. Церква вражає витонченністю і в тоже час - простотою,  м*які пластичні верхи барокового стилю, додають храму якоїсь особливої урочистості.