4.Підкресліть граматичні основи, назвіть головне і підрядне речення,визначте тип підрядного.
1. Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? (П. Тичина). 2. Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний звук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя? (М. Коцюбинський). 3. Коли сонце скотилось до самого обрію, далеко в морі з’явилася чорна
крапка (О. Довженко). 4. За честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край! (М. Вороний). 5. Щоб глибоко збагнути душу народу – треба знати його літературу (Ю. Мартич). 6. Я їду туди, де мене чекає вільний степ, тихі, задумливі озера, пісні на чумацьких дорогах і сміх безтурботних селянок (М. Хвильовий). 7. Дніпро вливався в заокруглений лиман, неначе вилазив з зелених густих очеретів (І. Нечуй-Левицький) 8. Дивився на сріблясту сережку місяця, що самотньо висіла в холодному небі (С. Добровольський).

-Привит,(имя)
-Доброго дня(имя)
- Пробач,що трохи запизнилась.(вся)
-А що ти такого робила?
-Слухала таку гарну писню, розчулила до самого серця.
- Це добре. А на який мови?
-На украинський. Спивачка так добре спивала, я таки писни дуже ридко зустричаю!
- Не дивно,що писня була хороша!
-Чому?
-Бо укр.мова мае особливу звучнисть, яка  зачаровуе. 
-Тобто, справа в мови?
-Так,це грае дуже важливу роль. Мова в поеднанни з писнею дае вражаючий эфект.
-Ти правий(ва)!  Бо  без мови не народилася писня. 
-З давна народ складае писни. А якщо не було  б мови то...
-Мабуть,була лише одна музика?
-Так!Мени подобаються твои думки. Хочеш,я дам тоби ии послухати?
-Звичайно!
-Тоди ходим до мене?
- Давай!
Ну вот как-то так,извини за русский алфавит) В конце от себя чего-то добавь)

Люди, які володіють нею вільно можуть дуже точно передавати відтінок мови, висловлюючи одну і ту ж думку або в дуже смішний манері (що неодноразово обговорюється в темах про те, як смішно звучать українські слова і вирази) так і поетичне. Особисто я можу говорити і на києво-полтавському діалекті, який вважається офіційним українською мовою, так і суржиком, так і з вживанням діалектів інших регіонів. За виразності його можна порівняти з іспанською мовою. Щось спільне є і з німецьким. Принаймні за словами точно (перше, що спало на думку слова кома і фарба, які в обох мовах мають схоже звучання і значення).

Одним з майстрів українського слова я вважаю відомого композитора і поета Володимира Івасюка. Одна його "Червона рута" - вже давно класика. Інші пісні не гірше. І дуже показово, що загинув він за дивних обставин.

Крім того, переконаний, що некоректно приводити в приклад прикордонні райони. Наприклад в Берегово велика частина міста говорить взагалі на мадярському, а в деяких селах цього району українського взагалі не знають - він ними і не треба, тому що до кордону 5 км і вони вільно ходять туди-сюди. Природно, що в таких місцях буде мішанина не на користь української мови, якого зараз в Україні, на жаль, і без того мало. Він практично не розвивається і залишився на рівні середньовіччя, а переважна більшість сучасних слів іноземного походження. Ось і виходить, що зараз українська мова виявляється тільки в піснях і анекдотах