Йде вперед невеликий гурт людей, хотілиб повернутьись до дому, та дому вже немає...
Ще здається вчора був дім, було село, була сім*я. Прийшов польський пан тай відібрав землю, ніби по наказу короля має право. Навіщо їм ще та земля. мають велики пожиток. багато землі, грошей, ще білше невільників які працюють за дурно під батогом. Прийшли й до нас в село та ще в інші села і міста заберають все, все що було в багатих і бідних людей.
Поляки-нахаби які зносять все довкола навіть культуру, традиції, звичаї. Була біла хатина стала, біло-червона від людьської крові, була українська церква стала католицька.
1686 рікполяки не бояться нікого й нічого та всеодно має бути якийсь вихід.
Ще вора був дім, зараз немає хотіли люди миру а дочекались війни, замість весни прийшла зима і зрушилося все. Поясненя цьому є: жадібність, злоба, заздрість наслідок- війна.
Йде вперед невеликий гурт людей, хотілиб повернутьись до дому, та дому вже немає...
Ще здається вчора був дім, було село, була сім*я. Прийшов польський пан тай відібрав землю, ніби по наказу короля має право. Навіщо їм ще та земля. мають велики пожиток. багато землі, грошей, ще білше невільників які працюють за дурно під батогом. Прийшли й до нас в село та ще в інші села і міста заберають все, все що було в багатих і бідних людей.
Поляки-нахаби які зносять все довкола навіть культуру, традиції, звичаї. Була біла хатина стала, біло-червона від людьської крові, була українська церква стала католицька.
1686 рікполяки не бояться нікого й нічого та всеодно має бути якийсь вихід.
Ще вора був дім, зараз немає хотіли люди миру а дочекались війни, замість весни прийшла зима і зрушилося все. Поясненя цьому є: жадібність, злоба, заздрість наслідок- війна.
Привіт! Як справи?
- Доброго ранку! Нарешті зустрілися, сто років не бачилися! В мене все добре. Як ти?
- У мене теж все гаразд.
- Куди підемо?
- Можна у кіно, парк чи кафе. Тож обирай.
- Тоді я пропоную спочатку прогулятися до парку, а пізніше можна буде відвідати одне затишне кафе.
- Ну, то добре, ходімо вже. Розповідай, як твої успіхи у навчанні
- Усе добре, потроху просуваюся.
- Як не дивно, але в мене теж саме.
- Тож усе, як завжди.Ого вже 13 година мені потрібно йти!
-Куди?
-Ми з мамою йдемо у кіно.
-Я сподіваюся що ми ще зустрінемося.Бувай!
-Бувай!