35. Від поданих слів утворіть прикметники за до суфікса -ськ(ий) і запишіть їх у дві колонки: 1) ті, у яких сполучення суфікса -ськ(ий) з кінцевим приголосним твірної основи пишеться за фонетичним принципом (пишемо, як чуємо);2) ті, у яких написання цих сполучень не збігається з вимовою. Овруч, дивак, Волгоград, село, якут, Калуш, журналіст, Арал, емігрант,
Ятрань, Новоселиця, Абхазія, комендант, завод, Рига, альпініст, Житомир, Ельбрус.
Ключ. З перших букв прочитаєте прислів'я.
Шкідливі речовини, що з’являються у воді, ґрунті, повітрі внаслідок діяльності людини, потрапляють в організм рослин, тварин і людини. Якщо це трапляється часто і в надмірній для безпечного існування живих істот кількості, виникають екологічні проблеми. Таку загальну назву дали негативним змінам у природі.
Серед екологічних проблем найбільшими є: погіршення складу повітря і води, зменшення видів організмів на нашій планеті та їхньої чисельності, руйнування ґрунтів та збільшення вмісту в них шкідливих речовин.
Объяснение:
Беркутів почалася з однієї делікатної деталі: права власності на землю. За (не)написаним сюжетом підписав одного дня князь Данило (Галицький) указ: дарую боярину Тугару Вовку землі Тухольщини в українських Карпатах — і понеслось.
Вже тоді у XIII столітті існував такий собі квазіринок землі і для князя у цьому випадку працював принцип «чия держава, того і землі». Земельного кадастру, свідоцтв на право власності та подібних юридичних речей тоді ще не існувало. «Заслужив в мене боярин, чому б не подарувати йому трохи землі?», — десь так приблизно подумав князь і підписав відповідний документ.
Воля глави держави тоді — безумовний закон. Ніхто з його «адміністрації» не збирався з’ясувати, хто давним давно вже володіє цією територією. Формально все просто: в кого документ, той і правий. Так частина державної землі стала приватною, але питання: де була лінія розмежування між державною власністю князя і муніципальною владою громади села Тухля?
Приїздить зарозумілий боярин тепер на свої землі і з’ясовує, що на практиці все трохи інакше: громада Тухлі нічого про це не знає та не збирається підкорятися його волі. Місцеві продовжують випасати овець, ходити на полювання та жити вільним життям як і раніше.