346. Прочитайте. Визначте головну думку висловлення. Які аргументи наведено на підтвердження цієї думки? Ми говоримо про директорів, радників, журналістів, маркетологів, будівельників, юристів, продавців, гравців, спортсменів, хоча в нашій реальності давно з’явилися директорки, радниці, журналістки, маркетологині, будівельниці, юристки, продавчині, гравчині, спортсменки. Фемінітиви, тобто іменники жіночого роду, які позначають осіб жіночої статі за родом діяльності, активно вживають сучасні ЗМІ. Журналістка Людмила Смоляр речення типу «Водій наїхала на пішохода» вважає незграбним. Не кожен одразу зрозуміє, що в ньому йдеться про жінку. «У ситуації, коли жінки сміливо ввійшли в публічне життя і нині мають однакові з чоловіками права, не слід, уникаючи фемінітивів, і далі робити жінок невидимими»,— вважає журналістка. У своїх текстах вона не вживає фемінітиви лише тоді, коли жінці це не подобається і вона сама не називати її «директоркою» (3 веб-сайта Loyely Life)
ответ:1.Усі мені несуть добро: Дніпро, і Міссісіпі й Рейн.
2.Українська пісня -бездонна душа мого народу.
3.Дурний язик -голові не приятель.
4.Юпки, свитки, штанці у кутку на жердині висить одежа.
5.Визрів рано. і потихеньку вечір підкрадається.
6.Народився у Полтаві Котляревський, звісна річ, багато чув про козаччину.
7.Гуси, за переказом розбудили сторожу і врятували Рим.
8.Не дивись доле так журливо.
9.Холодні північні вітри лютували опівночі.
10.У нього прекрасні були риси обличчя: брови ,губи і очі.
11.Совість- є Божею іскрою в душі.
12.Хруснули гілки- і здавалось зашумів весь ліс.
Объяснение:
У кожного народу є свої улюблені рослини. В українців здавна дуже поважають ялину, вербу, дуб. Неможливо уявити собі українське село без калини біля криниці, без чорнобривців і м'яти під вікном. Образ України — це також тополя над шляхом.
Це таємниче поетичне дерево, що часто згадується в народних піснях, легендах як "сокорина". Тополями, особливо білими, та їхнім різновидом — згаданим уже осокором — обсаджували шляхи і садиби. Іноді тополі ще називали яворами. Зараз, їдучи степовою дорогою, неодмінно побачиш тополі, що бовванять вдалечині.
Тополя — один з улюблених образів української народної творчості. Він є символом краси і кохання.
Звичай вшановувати дерева, в тому числі й тополю, зберігся до нашого часу в обряді Зелених свят, коли дівчата водили "Тополю" або "Вільху".
Прикрашаючи хати й подвір'я, дівчата з піснями водили по селу прибрану зеленню дівчинку — "тополю". Усі співали:
Стій, тополенько, Стій, не розвивайсь, Буйному вітроньку Не піддавайсь.
Образ дівчини-тополі можна зустріти, наприклад, у баладі Т. Г. Шевченка "Тополя". Дівчина, довго чекаючи свого милого, перетворилася на тужливу тополю, випивши зілля бабусі-ворожки:
Зілля дива наробило — Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока — До самої хмари.
Объяснение: