людина повинна бути інтелігентною! а якщо її професія не потребує інтелігентності? а якщо вона не змогла здобути освіту: так склались обставини? а якщо ота інтелігентність зробила її "білою вороною" серед співробітників, друзів, рідних, стане на заваді зближення з іншими людьми?
ні, ні і ні! інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. вона потрібна вам і тим, хто вас оточує.
це дуже і дуже важливо, насамперед для того, щоб жити щасливо і довго: саме так, довго! адже інтелігентність тотожна моральному здоров'ю, а здоров'я необхідне для того, щоб жити довго - не лише фізично, а й розумово. в одній древній книзі* сказано: "шануй батька свого і матір свою, і довголітнім будеш на землі". це стосується і всього народу, і окремої людини. це мудро.
але спершу визначимо, що таке інтелігентність, а вже потім - чому вона пов'язана із заповіддю довголіття.
багато хто вважає, що інтелігентна людина - це людина начитана, високоосвічена (і освіта її переважно гуманітарна), багато подорожує, знає кілька мов.
проте можна все це мати і не бути інтелігентом. а можна нічого цього не мати і бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. позбавте справді інтелігентну людину пам'яті. хай вона забуде все на світі, не знатиме класиків літератури, не пам'ятатиме найкращих творів якщо вона зможе пройнятися красою природи, зрозуміти характер і індивідуальність іншої людини, а зрозумівши, їй не проявити брутальності, байдужості, зловтіхи, заздрості і гідно оцінить її - ось це буде істинний інтелігент.
інтелігентність не тільки в знаннях, а й у здатності зрозуміти ближнього. вона виявляється в тисячі й тисячі дрібниць: в умінні чемно сперечатись, скромно поводитись за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) іншому, берегти природу, не смітити недопалками чи лайкою, поганими ідеями (це теж сміття, та ще й
інтелігентність - це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу і до людей.
інтелігентність потрібно в собі розвивати, тренувати, тренувати душевні сили, як тренують і фізичні. а тренування можливе і необхідне за будь-яких умов.
що тренування фізичних сил сприяє довголіттю - це зрозуміло. значно менше розуміють, що для довголіття необхідне і тренування духовних і душевних сил.
справа в тому, що злоблива і зла реакція на оточуюче, грубість і нерозуміння тих, хто нас оточує, - це ознака душевної і духовної слабості, людської нездатності естетично несприйнятлива людина - теж нещасна людина. людина, яка не вміє зрозуміти іншу людину, яка приписує їй тільки лихі наміри, яка завжди ображається на інших, - ця людина збіднює своє життя і заважає жити іншим**. душевна слабість веде до до фізичної слабості. я не лікар, але я в цьому переконаний. багаторічний досвід мене в цьому переконав. привітність і доброта роблять людину не лише фізично здоровою, але й зовнішньо красивою. так, саме красивою..
Монети стали платіжним засобом близько 700 року до нашої ери у Греції. Виготовленням монет займалася держава. Монети виготовлялися з золота, срібла, міді або інших металів і мали лицьову (аверс) та зворотню (реверс) сторони та бічну поверхню (гурт). Справа виготовлення монет була відносно простою. Спочатку плавили метал та виготовляли з нього круглі диски, а потім на них наносили карбування.
Слово «монета» - це одно з імен давньоримської богині Юнони і одночасно назва місця, де карбували ці грошові знаки.
Одночасно з появою монет з*явилися й ті, хто ці монети підробляв. На мідний диск наносили тонкий шар золота або срібла. Цей вид злочину був вельми розповсюджений, і за нього була передбачена смертна кара. Підробити монету можна було досить просто, тому що вони не мали правильної форма, а карбування наносилось не дуже чітко.
Тоді й виник засіб перевірити – чи справжня монета. Гострим ножем зрізався краєчок диска, і тоді можна було виявити підробку.
Карбування монет було державною справою. Випуск кожної нової монети був пов*язаний з іменем нового правителя.
У 1792 році при розкопках у Києві була знайдена перша давньоруська монета. Це була срібна монета часів князя Ярослава Мудрого, яка так і називалася – «срібник».
Тепер монети виробляють із різних сплавів міді, нікелю, алюмінію. Монета була й залишається платіжним засобом, хоча в наш час її витісняють паперові або й взагалі віртуальні гроші.
Монети часто слугують амулетами, є звичай залишати «на щастя» монетку з першої зарплати, кинути її у море, щоб іще колись повернутись на улюблене місце. Монети – не лише історія та мистецтво.
людина повинна бути інтелігентною! а якщо її професія не потребує інтелігентності? а якщо вона не змогла здобути освіту: так склались обставини? а якщо ота інтелігентність зробила її "білою вороною" серед співробітників, друзів, рідних, стане на заваді зближення з іншими людьми?
ні, ні і ні! інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. вона потрібна вам і тим, хто вас оточує.
це дуже і дуже важливо, насамперед для того, щоб жити щасливо і довго: саме так, довго! адже інтелігентність тотожна моральному здоров'ю, а здоров'я необхідне для того, щоб жити довго - не лише фізично, а й розумово. в одній древній книзі* сказано: "шануй батька свого і матір свою, і довголітнім будеш на землі". це стосується і всього народу, і окремої людини. це мудро.
але спершу визначимо, що таке інтелігентність, а вже потім - чому вона пов'язана із заповіддю довголіття.
багато хто вважає, що інтелігентна людина - це людина начитана, високоосвічена (і освіта її переважно гуманітарна), багато подорожує, знає кілька мов.
проте можна все це мати і не бути інтелігентом. а можна нічого цього не мати і бути все-таки внутрішньо інтелігентною людиною. позбавте справді інтелігентну людину пам'яті. хай вона забуде все на світі, не знатиме класиків літератури, не пам'ятатиме найкращих творів якщо вона зможе пройнятися красою природи, зрозуміти характер і індивідуальність іншої людини, а зрозумівши, їй не проявити брутальності, байдужості, зловтіхи, заздрості і гідно оцінить її - ось це буде істинний інтелігент.
інтелігентність не тільки в знаннях, а й у здатності зрозуміти ближнього. вона виявляється в тисячі й тисячі дрібниць: в умінні чемно сперечатись, скромно поводитись за столом, в умінні непомітно (саме непомітно) іншому, берегти природу, не смітити недопалками чи лайкою, поганими ідеями (це теж сміття, та ще й
інтелігентність - це здатність до розуміння, до сприйняття, це терпиме ставлення до світу і до людей.
інтелігентність потрібно в собі розвивати, тренувати, тренувати душевні сили, як тренують і фізичні. а тренування можливе і необхідне за будь-яких умов.
що тренування фізичних сил сприяє довголіттю - це зрозуміло. значно менше розуміють, що для довголіття необхідне і тренування духовних і душевних сил.
справа в тому, що злоблива і зла реакція на оточуюче, грубість і нерозуміння тих, хто нас оточує, - це ознака душевної і духовної слабості, людської нездатності естетично несприйнятлива людина - теж нещасна людина. людина, яка не вміє зрозуміти іншу людину, яка приписує їй тільки лихі наміри, яка завжди ображається на інших, - ця людина збіднює своє життя і заважає жити іншим**. душевна слабість веде до до фізичної слабості. я не лікар, але я в цьому переконаний. багаторічний досвід мене в цьому переконав. привітність і доброта роблять людину не лише фізично здоровою, але й зовнішньо красивою. так, саме красивою..
Монети стали платіжним засобом близько 700 року до нашої ери у Греції. Виготовленням монет займалася держава. Монети виготовлялися з золота, срібла, міді або інших металів і мали лицьову (аверс) та зворотню (реверс) сторони та бічну поверхню (гурт). Справа виготовлення монет була відносно простою. Спочатку плавили метал та виготовляли з нього круглі диски, а потім на них наносили карбування.
Слово «монета» - це одно з імен давньоримської богині Юнони і одночасно назва місця, де карбували ці грошові знаки.
Одночасно з появою монет з*явилися й ті, хто ці монети підробляв. На мідний диск наносили тонкий шар золота або срібла. Цей вид злочину був вельми розповсюджений, і за нього була передбачена смертна кара. Підробити монету можна було досить просто, тому що вони не мали правильної форма, а карбування наносилось не дуже чітко.
Тоді й виник засіб перевірити – чи справжня монета. Гострим ножем зрізався краєчок диска, і тоді можна було виявити підробку.
Карбування монет було державною справою. Випуск кожної нової монети був пов*язаний з іменем нового правителя.
У 1792 році при розкопках у Києві була знайдена перша давньоруська монета. Це була срібна монета часів князя Ярослава Мудрого, яка так і називалася – «срібник».
Тепер монети виробляють із різних сплавів міді, нікелю, алюмінію. Монета була й залишається платіжним засобом, хоча в наш час її витісняють паперові або й взагалі віртуальні гроші.
Монети часто слугують амулетами, є звичай залишати «на щастя» монетку з першої зарплати, кинути її у море, щоб іще колись повернутись на улюблене місце. Монети – не лише історія та мистецтво.