325 Прочитайте. Визначте означення однорідні та неоднорідні, по-
ясніть відмінність між ними. З якою інтонацією слід вимовляти
однорідні та неоднорідні означення?
1. Дрімає степ у сивім ковиловім морі (Г. Гай). 2. Над доли-
нами стоїть сизий легкий туман (І. Нечуй-Левицький). 3. Срібний,
світлий, притихлий ліс жде чогось, до чогось прислухається (О. Гон-
чар). 4. Білі розніжені хмари пролопотіли крильми (О. Довгоп'ят).
5. Знов прийшов рум'яний тихий вечір (В. Сосюра). 6. Настав по-
хмурий, задушливий вечір (М. Старицький). 7. Стояла тиха, тепла,
красива ніч (Я. Баш). 8. Гірська сувора панорама вража схвильо-
вані серця (Д. Луценко).
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.
Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, до людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:
А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа.
Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=728#ixzz4SMWkHXZC
щ(ш)- приголосний , твердий,глухий ,(ч)- приголосний,твердий,глухий .
о(о) -голосний ,ненаголошений
д(д) приголосний,твердий ,дзвінкий
н(н) приголосний,мякий ,дзвінкий
я(а) -голосний ,наголошений
почервоніли -11 б. 11 зв [почервон`і'ли]
п(п) приголосний ,твердий ,глухий
о(о) голосний ненаголошений
ч(ч) приголосний ,твердий,глухий
е(е) голосний,ненаголошений
р(р) приголосний ,твердий ,дзінкий
в(в) приголосний ,твердий,дзвінкий
о(о) голосний ненаголошений
н(н) приголосний,мякий ,дзвінкий
і(і) голосний ,наголошений
л(л)приголосний .твердий ,дзвінкий
и(и) голосний ,ненаголошений