31. Тире треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А Над озером присмерк і пісня тополі спокійно шумлять молоді комиші.
Б Не вчитель приганяє учня до діла сам учень повинен обрати для себе роботу.
В Я мало не засміявся прізвище немов прилипло до людини.
Г До мого вікна підійшла весна розтопилася на шибці квітка льодяна.
Д Кличуть нас у мандри океани бухту спокою облизує прибій.
32. Тире треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А У курей є одна негарна риса вони б’ють лежачого.
Б Тихий шепіт пливе перед нами дихання молодих колосків збирається в блакитну пару.
В У хаті було тихо лиш цвіркун цвірінькав під підлогою.
Г На небі сонце серед нив я.
Д Десь збоку вогко підпадьомкає перепел бренькнула в житі срібна струна цвіркуна.
33. Тире треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А Дуб почав листя скидати скоро похолодає.
Б Гіркі думи та тривога не давали парубку спокою він закрив книжку і задумався.
В Гупають сільські чоботи тріпотять на вітрі стрічки дівчат.
Г Попід тинами грались дівчатка у посмітюхи малі босі ноженята підкидали порох.
Д Хліба не стало доїли останню скибочку.
34. Тире треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А Сопілки світлий голос ллється у піснях і щебеті гаї.
Б Проліскам блакитним тепло на вікні розкривають квіти вінчики ясні.
В Дзвенить струмочком рідна мова усі слова знайомі в ній.
Г Дивлюся я полями в’ється рів.
Д Розквітають у луках квіти зеленіють у лісі віти.
35. Тире треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А І вірю я любов зігріє жорстокий двадцять перший вік
Б А під віконцем квіти ожили зелені списики повитикались.
В А як здійме весна руку вгору до блакитного з кожним помахом руки линуть із вирію пташки.
Г Бідні кращі за багатих менше вкрали.
Д Вітерець мовчить травинка й та не ворухнеться.
36. Тире треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А Знай у медовий листопад тебе привів багряний жовтень.
Б А ось на сході ледь жевріє проміння сонця проганяє ніч.
В Узяв солдат поранене пташа не черствою була його душа.
Г По світу хтось розсипав діаманти виблискує і світиться усе.
Д Від вагонів прямує до перону сліпа жінка в темних окулярах під хусткою в неї пишне сиве волосся.
37. Двокрапку треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А Запарувала рілля тьмяно заблищали на сонці одвернуті лемешами скиби землі.
Б Сонце за хмари сідає наступного дня погода зіпсується.
В Одна печаль лиже серце хлопця з дитинства байстрюком дражнять.
Г За дідовим тином буря дуби вивертає з корінням грім розпанахує тишу.
Д Біля людських осель багато синиць весна буде холодною.
38. Двокрапку треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А Поглянь у землю падає насіння і умирає задля воскресіння.
Б Без любові зав’януть квіти стане сірим безликим світ.
В Журавель прилетів незабаром лід зійде.
Г У пробуджену ниву лягають зернини у своє лоно приймає їх тепла рілля.
Д Багатому щастя убогому трясця.
39. Двокрапку треба поставити між частинами безсполучникового складного речення в рядку (розділові знаки пропущено)
А От і дощик почав накрапати це волога на землю прийшла.
Б Вискочила вона надвір й бачить лежить дід посеред обійстя на купі соломи та чумацьких пісень виспівує.
В У небі зорі заблищали розлилася скрізь пітьма.
Г Стоять дерева білі й дивовижні ще й пташечка так весело співає.
Д Уранці чути грім увечері піде дощ.
Пригода на острові
Ми відпочивали на цьому острові третій день. Чекаючи товариша, який подався в село закупити продуктів, я оглядав усе довкола.
Згодом побачив, як від берега рушив човен. У ньому сиділо троє засмаглих парубійків.
Скупавшись і перевіривши снасті, я пішов через острівець на протилежний берег. Раптом почув дивний звук. Повернувшись, побачив у розкуйовдженому гіллі куща собаку. Він лежав і здавався повністю безпорадним: лапи безвільно відкинуті вбік, морда - на зів'ялому листі. Собака не поворухнувся, тільки повільно повів запаленим оком, що виражало біль і тугу. Очевидно, хворий чи поранений. Як же пес опинився на острові? Невже його привезли хлопці, які нещодавно приставали до острова на човні? Знайшовши неподалік бляшанку, я набрав води і спробував напоїти тварину. Собака намагався ковтнути рятівну вологу.
- Де ти взяв цього пса? - почувся голос товариша.
І в цю мить собака загарчав, ледве підвівся і встав на чотири лапи. Я не міг повірити своїм очам: невже тварина, яка ледь переводила подих, звелась і навіть силкується захистити мене?
Я розповів про човен, що причалював до берега, яким, мабуть, і підкинули пса.
Ми оглянули собаку. На боці суцільна рана, шерсть облізла, шкіра подекуди відвисла. Не можна було без душевного болю дивитися на нещасну тварину.
Ми енергійно взялися його лікувати. Спершу промили рану водою, змиваючи налиплий пісок, потім обережно обробили йодом, присипали стрептоцидом і перев'язали моєю сорочкою.
Довірившись нам, собака стояв сумирно, лише іноді сіпався від болю, щулив тремтячі вуха, мружив очі.
Я відчував, як у ці хвилини сповнююсь співчуттям, співпереживанням, - дарма що ми лікували тварину, а не людину.
Ми спорудили з листя курінь і сховали собаку від пекучого літнього сонця, пригадали цікаві мисливські пригоди, уявляли, як восени підемо з ним на полювання.
Раптом почулося хрипкувате пострілювання мотора. Зовсім неподалік до берега пристав човен, який я одразу впізнав. Із нього вийшла дівчина.
- Альбатрос! - озвалася вона.
Собака, що досі непорушно сидів коло намету, моторно звівся і з хворобливою грацією пораненої тварини побіг назустріч. Дівчина опустилася навколішки і погладила пса поміж вухами.
- Це ваш собака? - запитав я непривітно. - Що з ним ста
лося?
Дівчина ніяково розповіла, що це собака товариша і що тварина мало не обварилася, коли випадково перевернувся казан з рибальською юшкою... А на наш докір, що не допомогли гончакові, пояснила, що ніхто не знав, як це зробити.
— То ви привезли його здихати на острів? - різко перервав
дівчину мій товариш. - Курс лікування ще не закінчено, до
побачення.
Дівчина, гнівно глянувши на нас, круто розвернулася, пішла геть. Собака спробував кинутися навздогін, та товариш міцно тримав його за ремінь, заспокоюючи. Коли човен віддалився, товариш відпустив ремінь. Собака підбіг до води і тужливо заскімлив, дивлячись на протилежний берег Дніпра, де на узліссі біліли намети молодіжного табору.
— Від нього відреклись, а він не здатен осягнути людської
жорстокості, відплачує за неї незрадливою любов'ю. Вірність! -
сумно сказав товариш.