301. Складіть і запишіть за зразком речення, замінивши одне із діє-
слів-присудків дієприкметником. Підкресліть дієприкметникові зво-
роти. Позначте суфікси дієприкметників.
Зразок: Сніжинки кружляють у повітрі й сідають на землю, перетво-
рену в пухнасту ковдру.
1. Сніжинки кружляють у повітрі й перетворюють землю в пухнасту
ковдру. 2. Сильні зимові вітри обломили сухі гілки сосен і прирекли
мертві дерева на самотність. 3. Небо затягнули тяжкі сиві хмари й тем-
ною стелею навислі над степом.
Не так давно ми ходили з класом до зоопарку. Спочатку на таксі ми доїхали до кафе. Ми пообідали, і відразу поїхали до зоопарку на тому ж таксі. Ми довго ходили та розглядали різних тварин. Серед них були такі поширені, як ведмеді, лисиці, а були й дуже рідкісні. Наприклад, кілька лемурів, один білий ведмідь, кенгуру та навіть мініатюрні калібрі у маленькій клітці!
Я була дуже здивована, й мої друзі також. А ти коли-небудь була у зоопарку? Відпиши мені! Я буду рада почути.
З любов'ю,
(ім'я)
Небо блакитне і чисте, ніби сльоза. На сонці блищить сніг, переливаючись та граючи у сонячних променях скупого зимового сонця всіма барвами веселки – навіть болячи дивитись на цю розкіш природи.
Морозно. Сніг хрумає і вискрипує під ногами. І якщо взяти трохи снігу в руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окремі сніжинки, які є найкращим витвором мистецтва найчудовішого майстра – самої природи. Ніби якийсь казковий ювелір майстерно вирізав ці ажурні крихітні зірочки.
Дерева в лісі скрізь вкриті не тільки снігом, але й інеєм та памороззю. У лісі зимовим днем тихо, здається, що всі сплять, вкриті білосніжною ковдрою. Звуки у морозному повітрі дуже швидко розносяться і лунають на далеку відстань. Тому чути, що сплять все ж таки не всі – ось ворона каркнула, ось і сорока застрекотіла, а ось подала голос ще якась зимова пташка. А зовсім поряд цвірінькає синичка. На прогулянку я взяв трохи хліба і борошна, тому ж насиплю його пташкам, бо в зимовий час їм приходиться дуже скрутно і находити собі їжу на землі, вкритій сніговим покривалом, зовсім важко.
Ні, точно, сплять в зимовому лісі не всі. Ось і чиїсь сліди на чистому снігу. Хто ж тут бігав? Скоріш усього, це заєць у своєму білому зимовому кожушку рятувався від зголоднілого сірого вовка або від рудої красуні – лисиці.
Сонце взимку ховається дуже рано, тому не треба баритися. Мені пора поспішати додому, бо на капелюшках ялинок рожевіє сніг, а білі стрункі берізки самі стають рожевими та золотавими. Ось спочатку блакитні, а потім фіолетові і сині тіні прокрадаються по снігу між мовчазних дерев. Небо починає червоніти на заході, а зі сходу стрімко іде темрява, яка за лічені хвилини нагонить подорожнього і вимусить його поспішати до своєї домівки. Вже можна побачити навіть тоненький серпок молодого місяця.
Вечоріє, становиться значно холодніше. А я повертаюсь додому, йдучи назад по своїх слідах, ще раз притоптуючи хрусткий сніг. І тільки-но я вийшов з лісу, обернувся, а ліс уже зовсім чорний на фоні синього снігового килима. На добраніч, тихий та привітливий зимовий ліс, вкритий прекрасним зимовим покривалом, ми ще побачимось!