Повернення додому після школи починається однаково. На початку змиваю бруд з рук, переодягаюся в домашній одяг, шкільну розвішую на вішалки, готую або розігріваю готову їжу і їдять.
Робити задані уроки я починаю не відразу. З початку після шкільних занять, я заходжу додому, відпочиваю, лежу на ліжечку. Зазвичай мені подобається потім трохи погуляти або пограти на комп’ютері. Після починаю готуватися до виконання домашньої роботи. Спочатку кладу всі необхідні підручники і зошити на стіл. У щоденнику дивлюся предмети на завтрашній день.
Потім я сідаю за приготування уроків. Готую стіл, щоб на ньому не було нічого зайвого. Зліва розкладаю підручники і поруч пенал з ручками, попередньо точу прості олівці. Я люблю вчити вірш заздалегідь. Попередньо, я його читаю по кілька разів, а після намагаюся переказувати по одному чотиривірш. Через півгодини повторюю. Письмові роботи починаю виконувати на чернетці. І перевірену роботу переписую на чисто. Мне нравиться красиво писати, намагаюся все робити акуратно. Мне нравиться отримувати хороші оцінки, тому намагаюся робити домашнє завдання повністю. Завжди вчу правила і повторюю попередню тему. Знаю, що без повторення основних правил і закріплення матеріалу, що не буде позитивних оцінок. На всіх предметах уважно слухаю викладача. І в домашніх умовах залишається, тільки закріпити всі засвоєні раніше знання. Завжди йду вперед і читаю новий параграф, щоб легше засвоювати дати і завдання. Працюю над почерком і пишу в прописах.
Усний предмет кілька разів читаю. Складаю план по параграфу. Якщо що – то не зрозуміло питаю у мами і тата, дзвоню або пишу друзям, питаю як можна зробити. Мені подобається обчислювати приклади, вирішувати завдання і різноманітні рівняння в математиці. Люблю читати додаткову літературу і піднімаю руку на уроці історії, щоб розповісти.
До твору готуюся, заздалегідь читаючи твір, знайомлюся з інформацією критиків. Складаю план написання і акуратно починаю писати. Перевіряю все помилки, розбиваю текст на пункти. Мне нравиться пізнавати нове, поповнювати словниковий запас. Навколо багато різної пізнавальної інформації. Навчання – важливий розумовий процес
Утворення Київської Русі було цілком закономірним явищем в історії слов’янських народів Європи. Слов’яни другої половини першого тисячоліття перебували на приблизно однаковому рівні розвитку. В південних слов’ян починають утворюватися власні держави.
Наприкінці 8 – на початку 9 століття утворилася Праукраїнська держава – Середньодніпровська Русь. Головну роль у житті нової держави відігравали племена полян – саме вони прибрали собі назву "русь”. Від імені "русів” пішла й назва нової держави, а столицею її став древній центр полян-русів Київ. Отже, була сформована держава Київська Русь.
Розвиток Праукраїнської держави було перервано захопленням Києва варязьким конунгом Олегом у 882 році. Змінилася політична організація держави: замість конфедерації праукраїнських племен на чолі з князівською династією Києвичів утворилася держава імперського типу з князівською династією варягів Рюриковичів. Характерними для держави імперського типу стали підкорення й визиск інших племен і насильницьке розширення території.
Київська Русь об’єднала племена й народи від Карпат і до Волги та від Прибалтики до Росі, з визначною роллю русів- українців з столицею стародавнім Київом. У Київській державі створились умови для прискореного завершення формування української мови – головної ознаки народу. В своїй основі вона мала народну говірку полян-русів середньої Наддніпрянщини, яка активно впливала на говірки сусідніх племен і водночас вбирала в себе їх елементи.
У 11 столітті розмовна мова жителів Середньої Наддніпрянщини у своїй основі була разюче подібною до мови українців 19 століття.
Поряд із народною існувала й писемна мова.
У 12 столітті у літописах з’являється назва "Україна”, яка означає "край”, "земля”, "країна”. У Київській Русі завершилося формування українського народу за головними етнічними показниками. В цьому полягало одне з історичних значень Київської Русі в історії.
Повернення додому після школи починається однаково. На початку змиваю бруд з рук, переодягаюся в домашній одяг, шкільну розвішую на вішалки, готую або розігріваю готову їжу і їдять.
Робити задані уроки я починаю не відразу. З початку після шкільних занять, я заходжу додому, відпочиваю, лежу на ліжечку. Зазвичай мені подобається потім трохи погуляти або пограти на комп’ютері. Після починаю готуватися до виконання домашньої роботи. Спочатку кладу всі необхідні підручники і зошити на стіл. У щоденнику дивлюся предмети на завтрашній день.
Потім я сідаю за приготування уроків. Готую стіл, щоб на ньому не було нічого зайвого. Зліва розкладаю підручники і поруч пенал з ручками, попередньо точу прості олівці. Я люблю вчити вірш заздалегідь. Попередньо, я його читаю по кілька разів, а після намагаюся переказувати по одному чотиривірш. Через півгодини повторюю. Письмові роботи починаю виконувати на чернетці. І перевірену роботу переписую на чисто. Мне нравиться красиво писати, намагаюся все робити акуратно. Мне нравиться отримувати хороші оцінки, тому намагаюся робити домашнє завдання повністю. Завжди вчу правила і повторюю попередню тему. Знаю, що без повторення основних правил і закріплення матеріалу, що не буде позитивних оцінок. На всіх предметах уважно слухаю викладача. І в домашніх умовах залишається, тільки закріпити всі засвоєні раніше знання. Завжди йду вперед і читаю новий параграф, щоб легше засвоювати дати і завдання. Працюю над почерком і пишу в прописах.
Усний предмет кілька разів читаю. Складаю план по параграфу. Якщо що – то не зрозуміло питаю у мами і тата, дзвоню або пишу друзям, питаю як можна зробити. Мені подобається обчислювати приклади, вирішувати завдання і різноманітні рівняння в математиці. Люблю читати додаткову літературу і піднімаю руку на уроці історії, щоб розповісти.
До твору готуюся, заздалегідь читаючи твір, знайомлюся з інформацією критиків. Складаю план написання і акуратно починаю писати. Перевіряю все помилки, розбиваю текст на пункти. Мне нравиться пізнавати нове, поповнювати словниковий запас. Навколо багато різної пізнавальної інформації. Навчання – важливий розумовий процес
Утворення Київської Русі було цілком закономірним явищем в історії слов’янських народів Європи. Слов’яни другої половини першого тисячоліття перебували на приблизно однаковому рівні розвитку. В південних слов’ян починають утворюватися власні держави.
Наприкінці 8 – на початку 9 століття утворилася Праукраїнська держава – Середньодніпровська Русь. Головну роль у житті нової держави відігравали племена полян – саме вони прибрали собі назву "русь”. Від імені "русів” пішла й назва нової держави, а столицею її став древній центр полян-русів Київ. Отже, була сформована держава Київська Русь.
Розвиток Праукраїнської держави було перервано захопленням Києва варязьким конунгом Олегом у 882 році. Змінилася політична організація держави: замість конфедерації праукраїнських племен на чолі з князівською династією Києвичів утворилася держава імперського типу з князівською династією варягів Рюриковичів. Характерними для держави імперського типу стали підкорення й визиск інших племен і насильницьке розширення території.
Київська Русь об’єднала племена й народи від Карпат і до Волги та від Прибалтики до Росі, з визначною роллю русів- українців з столицею стародавнім Київом. У Київській державі створились умови для прискореного завершення формування української мови – головної ознаки народу. В своїй основі вона мала народну говірку полян-русів середньої Наддніпрянщини, яка активно впливала на говірки сусідніх племен і водночас вбирала в себе їх елементи.
У 11 столітті розмовна мова жителів Середньої Наддніпрянщини у своїй основі була разюче подібною до мови українців 19 століття.
Поряд із народною існувала й писемна мова.
У 12 столітті у літописах з’являється назва "Україна”, яка означає "край”, "земля”, "країна”. У Київській Русі завершилося формування українського народу за головними етнічними показниками. В цьому полягало одне з історичних значень Київської Русі в історії.
Объяснение: