254. прочитайте уривок. випишіть усі дієслівні форми (зокрема й дієприкметники) і позначте їхню форму, вид та перехідність, користуючись цифровим кодом таб- лиці "характеристика дієслова в цілому”, наприклад: сій — 221
неділя — як на замовлення. сонячна й тиха, хоч мак сiй.бабуся зодяглися по-святковому. на них сорочка, вишита давнім полісь-ким узором, рясна у збірки спідниця з двома нашитими зісподу кольорови-ми окрайками. на голові ще новенька, ні разу не ношена хустина.— а ти чого кублишся? — сердяться вони, позираючи у віконце. — он і дід тарас уже йде. зодягайся швидше! хутенько витягаю зі скрині праздникового костюмчика і сорочку. вони пахнуть рутою- м'ятою .щороку , тільки-но з'являються городні квіти, бабуся напарковують приск ринок пахучим зіллям.від того одяг наш має свіжий запах i його не зачіпає міль.​

Свято, яке мені найбільше подобається
    Скажу відверто, мені довподоби Новий рік, що спокушає своїми мандаринками, подарунками, малюванням морозних візерунків. Цьогоріч не радію сильно, що пов'язано з відсутністю снігу. Надворі досить холодно, так що я палю у грубці. Як не крути, а свято наближається. Я чекатиму його, хоч би довго довелося чекати. 
     У Києві дітлахи ліплять снігову бабу, мов ніколи раніше цього не робили. Так вони чекали на сніг. Я святкуватиму вдома у сімейному колі, про що повідомила друзів заздалегідь. 
     На Новий рік є можливість перепочити від навчання, яке вже трохи набридло. Проте я не розслабляюся, бо необхідно опрацювати навчальний матеріал наступного семестру. Відсвяткую так, щоб була користь і радість.

     Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо.
     Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом.
    Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета.
     Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".