В образі жінки Тарас Шевченко традиційно втілює узагальнений олюднений образ України, яка уявляється йому незахищеною істотою, що втратила свої часи раю. Тому, можливо, поет вдається у своїх творах переважно до образів жінок-покриток, ославлених, зневажених, але прекрасних у своїй материнській любові, своїй чистоті.
У тому шляху, який протягом життя проходять героїні творів Т. Г. Шевченка, немовби втілюється цілий шлях людства, що його необхідно пройти для морального очищення, одухотворення.
Коли ми говоримо про жіночу долю в творах Т. Шевченка, на думку спадають перш за все три його знамениті поеми: «Катерина», «Наймичка» і «Марія».
Написані в різні періоди, ці поеми істотно відрізняються за стилем, за авторськими настановами. У «Катерині» переважає романтична піднесеність, у «Наймичці» — змалювання конкретної життєвої ситуації, у «Марії» — прагнення символічного узагальнення. Однак всі три твори дуже тісно пов’язані між собою cхожістю життєвого конфлікту вони немовби становлять цілісний триптих. Євген Сверстюк писав з цього приводу: «Якщо «Катерина» —поема-притча про зневажену й зруйновану любов, що не вміла шануватися, здатну світити за всяких обставин, то «Марія» — поема-міф про святу любов, яка в людській душі возобновилась і досі світить в «душі скорбящій і убогій».
В образах трьох жінок Шевченко немовби подає три сходинки наближення людини до вічних істин, до мудрості й краси.
Усі три жінки опинилися в однаковій ситуації — народили позашлюбну дитину, і це стосується навіть біблійної Марії, яку поет робить земною жінкою і, водночас, символом чистої жіночності, материнства.
Усі три жінки — Катерина, наймичка Ганна, Марія — вродливі, добрі, лагідні, смиренні. Вони через свою наївну щирість чинять гріх і стають покритками.
В образі Марії це суперечить біблійній оповіді, адже ми знаємо про непорочне зачаття її. Однак не слід вбачати в цьому атеїстичних поглядів Т. Шевченка, скоріше за все, таке навмисне «зниження» образу потрібне було йому для більшої правдивості зображення.
Катерина стоїть ніби на найнижчій сходинці цього душевного очищення. Найтяжчий гріх її полягає в тому, що вона наклала на себе руки і відступила перед силою зла, уособленого в образі москаля, тобто мимоволі дала йому більшу силу, прирікаючи на смерть свого власного сина. Отже, Катерина виявила слабкість, схибила перед своїм материнським обов’язком.
Автор не засуджує героїню за її слабкість, а навпаки, жаліє. Бо вона є уособленням усіх слабких і беззахисних, тих, хто потребує опіки сильних, хто потребує віри й терпіння.
Наймичка Ганна — це сильніша людина, яка віддала своє життя синові, виховала його, була з ним поруч. Тобто вона спокутувала свій гріх щоденним стражданням і працею, зробивши все задля щастя сина.
Іван Франко так оцінив цей образ: «Наймичка — натура безмірно глибока, чуття у неї не тільки живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забувати про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини».
І найвищий щабель краси материнської любові, чистоти почуття — це Марія. Плід її жіночого гріха став нням для всього людства. А після розп’яття Христа, свого Сина, Пречиста Діва знайшла в собі сили надихнути своїм «святим огненним словом» апостолів, що виявилися «нетвердими й душеубогими» людьми. Ця слабка й змучена жінка єдина в тяжку годину не втратила віру, понесла естафету добра, не дала йому зникнути, тобто віддала себе у жертву людству, яке вбило її сина. Жертва цієї матері — це символ всепрощення й любові до всього сущого, символ вищої мудрості, яка цінніша за сьогоденні інтереси, почуття й образи.
Іван Франко дав дуже високу оцінку третій поемі Т. Шевченка: «Шевченкову поему «Марія» треба зачислити до найкращих, найглибше задуманих та гармонійно викінчених поем Шевченка. Вона займає визначне, з деякого погляду навіть перше місце між поемами Шевченкової поетичної творчості» .
Марія стала загальним ідеалом людини у Шевченковому «Кобзарі»:
О світе наш незаходимий!
О ти, пречистая в женах!
Благоуханний сельний крине!
Шевченко надає жінці визначну роль у творенні українського національного життя. Так, у «Катерині» він перш за все підкреслює, що дівчина українка, й за моральними якостями протиставляє її «москаликові». Жінка для Шевченка — хранителька родинного вогнища, продовжувач роду. Жінка зберігає затишок оселі й мову, якої навчає своїх дітей. Саме на жінку, як ми бачимо в поемі «Марія», поет покладає роль у нні людства від зла й нелюбові. І долі жінок з поем Т. Г. Шевченка відображають загальну долю людства й українського народу. А отже, і його сподівання на відродження.
Сильна національна влада зможе об'єднати всіх, незалежно від партійної приналежності, в боротьбі з корупцією, злочинністю, спекуляцією. Надзвичайна економічна та соціально-політична ситуація вимагає вжиття рішучих заходів. В державі мусить бути порядок на основі законності.
Гарант нашої незалежності - незалежна українська влада та економічні реформи. Для успішного проведення реформи, для тог, щоб запанувала справедливість, необхідно створити єдину структуру виконавчої влади: від Президента України до селищної та сільської Ради.
Для оздоровлення економіки та подолання інфляції необхідно: припинити виведення капіталу, заборонити кредитну емісію, збалансувати державний бюджет.
Треба, поки не пізно, перепрофільовувати збиткові підприємства, які б виробляли суспільно-необхідну продукцію.
Потрібно негайно відмовитись у внутрішньому обігу від валют інших країн. Це дало б можливість компенсувати вклади від знецінення в ощадбанках уже сьогодні.
Сільське господарство в економіці України мусить стати пріоритетним. Потрібно не керувати ним, а допомагати. Для розвитку найпродуктивніших у світі фермерських господарств необхідно створити спеціалізовані сервісні підприємства по торгівлі і обслуговуванню фермерів технікою і енергоносіями. Реальна вартість виробленої сільськогосподарської продукції повинна визначатись виробниками, а не державою. І це зупинить процес пограбування села. Розбудова широкої мережі приватних переробних підприємств та кооперативів, приватних обслуговуючих та посередницько-збутових підприємств до сільськогосподарським виробникам стабілізувати ситуацію.
Значним поштовхом у піднесенні сільського виробництва може стати ефективна система пільгового довгострокового кредитування фермерських господарств і молодих сімей.
Змінити політику інвестування: зі Сходу на Захід України. Необхідно: розробити програму мікроекономічних вільних зон, а не макро …
Змінити політику соціального забезпечення: гарантований адресний соціальний захист пенсіонерів, інвалідів, дітей, студентів, людей, що втратили роботу з незалежних від них обставин.
Особлива увага освіті, науці, культурі, охороні здоров'я. Припинити перетоки національного інтелекту в інші держави. Якщо ми дбаємо про завтрашнє своєї нації, то не маємо права заощаджувати кошти на цих сферах.
В духовній сфері - національні приоритети понад усе.
Виступати за поступове ядерне роззброєння, пам'ятаючи, що ядерна зброя - гарант нашої безпеки. Дбати про зміцнення Збройних Сил України як єдиного гаранта національної безпеки. Змінити застарілі технології на нові у виробничій сфері: стимулювати виробництво національних товарів.
В образі жінки Тарас Шевченко традиційно втілює узагальнений олюднений образ України, яка уявляється йому незахищеною істотою, що втратила свої часи раю. Тому, можливо, поет вдається у своїх творах переважно до образів жінок-покриток, ославлених, зневажених, але прекрасних у своїй материнській любові, своїй чистоті.
У тому шляху, який протягом життя проходять героїні творів Т. Г. Шевченка, немовби втілюється цілий шлях людства, що його необхідно пройти для морального очищення, одухотворення.
Коли ми говоримо про жіночу долю в творах Т. Шевченка, на думку спадають перш за все три його знамениті поеми: «Катерина», «Наймичка» і «Марія».
Написані в різні періоди, ці поеми істотно відрізняються за стилем, за авторськими настановами. У «Катерині» переважає романтична піднесеність, у «Наймичці» — змалювання конкретної життєвої ситуації, у «Марії» — прагнення символічного узагальнення. Однак всі три твори дуже тісно пов’язані між собою cхожістю життєвого конфлікту вони немовби становлять цілісний триптих. Євген Сверстюк писав з цього приводу: «Якщо «Катерина» —поема-притча про зневажену й зруйновану любов, що не вміла шануватися, здатну світити за всяких обставин, то «Марія» — поема-міф про святу любов, яка в людській душі возобновилась і досі світить в «душі скорбящій і убогій».
В образах трьох жінок Шевченко немовби подає три сходинки наближення людини до вічних істин, до мудрості й краси.
Усі три жінки опинилися в однаковій ситуації — народили позашлюбну дитину, і це стосується навіть біблійної Марії, яку поет робить земною жінкою і, водночас, символом чистої жіночності, материнства.
Усі три жінки — Катерина, наймичка Ганна, Марія — вродливі, добрі, лагідні, смиренні. Вони через свою наївну щирість чинять гріх і стають покритками.
В образі Марії це суперечить біблійній оповіді, адже ми знаємо про непорочне зачаття її. Однак не слід вбачати в цьому атеїстичних поглядів Т. Шевченка, скоріше за все, таке навмисне «зниження» образу потрібне було йому для більшої правдивості зображення.
Катерина стоїть ніби на найнижчій сходинці цього душевного очищення. Найтяжчий гріх її полягає в тому, що вона наклала на себе руки і відступила перед силою зла, уособленого в образі москаля, тобто мимоволі дала йому більшу силу, прирікаючи на смерть свого власного сина. Отже, Катерина виявила слабкість, схибила перед своїм материнським обов’язком.
Автор не засуджує героїню за її слабкість, а навпаки, жаліє. Бо вона є уособленням усіх слабких і беззахисних, тих, хто потребує опіки сильних, хто потребує віри й терпіння.
Наймичка Ганна — це сильніша людина, яка віддала своє життя синові, виховала його, була з ним поруч. Тобто вона спокутувала свій гріх щоденним стражданням і працею, зробивши все задля щастя сина.
Іван Франко так оцінив цей образ: «Наймичка — натура безмірно глибока, чуття у неї не тільки живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все інше, заслонює перед нею весь світ, заставляє забувати про себе саму, віддати все своє життя не для хвилевої покути, але для довгої жертви на користь своєї дитини».
І найвищий щабель краси материнської любові, чистоти почуття — це Марія. Плід її жіночого гріха став нням для всього людства. А після розп’яття Христа, свого Сина, Пречиста Діва знайшла в собі сили надихнути своїм «святим огненним словом» апостолів, що виявилися «нетвердими й душеубогими» людьми. Ця слабка й змучена жінка єдина в тяжку годину не втратила віру, понесла естафету добра, не дала йому зникнути, тобто віддала себе у жертву людству, яке вбило її сина. Жертва цієї матері — це символ всепрощення й любові до всього сущого, символ вищої мудрості, яка цінніша за сьогоденні інтереси, почуття й образи.
Іван Франко дав дуже високу оцінку третій поемі Т. Шевченка: «Шевченкову поему «Марія» треба зачислити до найкращих, найглибше задуманих та гармонійно викінчених поем Шевченка. Вона займає визначне, з деякого погляду навіть перше місце між поемами Шевченкової поетичної творчості» .
Марія стала загальним ідеалом людини у Шевченковому «Кобзарі»:
О світе наш незаходимий!
О ти, пречистая в женах!
Благоуханний сельний крине!
Шевченко надає жінці визначну роль у творенні українського національного життя. Так, у «Катерині» він перш за все підкреслює, що дівчина українка, й за моральними якостями протиставляє її «москаликові». Жінка для Шевченка — хранителька родинного вогнища, продовжувач роду. Жінка зберігає затишок оселі й мову, якої навчає своїх дітей. Саме на жінку, як ми бачимо в поемі «Марія», поет покладає роль у нні людства від зла й нелюбові. І долі жінок з поем Т. Г. Шевченка відображають загальну долю людства й українського народу. А отже, і його сподівання на відродження.
Гарант нашої незалежності - незалежна українська влада та економічні реформи. Для успішного проведення реформи, для тог, щоб запанувала справедливість, необхідно створити єдину структуру виконавчої влади: від Президента України до селищної та сільської Ради.
Для оздоровлення економіки та подолання інфляції необхідно: припинити виведення капіталу, заборонити кредитну емісію, збалансувати державний бюджет.
Треба, поки не пізно, перепрофільовувати збиткові підприємства, які б виробляли суспільно-необхідну продукцію.
Потрібно негайно відмовитись у внутрішньому обігу від валют інших країн. Це дало б можливість компенсувати вклади від знецінення в ощадбанках уже сьогодні.
Сільське господарство в економіці України мусить стати пріоритетним. Потрібно не керувати ним, а допомагати. Для розвитку найпродуктивніших у світі фермерських господарств необхідно створити спеціалізовані сервісні підприємства по торгівлі і обслуговуванню фермерів технікою і енергоносіями. Реальна вартість виробленої сільськогосподарської продукції повинна визначатись виробниками, а не державою. І це зупинить процес пограбування села. Розбудова широкої мережі приватних переробних підприємств та кооперативів, приватних обслуговуючих та посередницько-збутових підприємств до сільськогосподарським виробникам стабілізувати ситуацію.
Значним поштовхом у піднесенні сільського виробництва може стати ефективна система пільгового довгострокового кредитування фермерських господарств і молодих сімей.
Змінити політику інвестування: зі Сходу на Захід України. Необхідно: розробити програму мікроекономічних вільних зон, а не макро …
Змінити політику соціального забезпечення: гарантований адресний соціальний захист пенсіонерів, інвалідів, дітей, студентів, людей, що втратили роботу з незалежних від них обставин.
Особлива увага освіті, науці, культурі, охороні здоров'я. Припинити перетоки національного інтелекту в інші держави. Якщо ми дбаємо про завтрашнє своєї нації, то не маємо права заощаджувати кошти на цих сферах.
В духовній сфері - національні приоритети понад усе.
Виступати за поступове ядерне роззброєння, пам'ятаючи, що ядерна зброя - гарант нашої безпеки. Дбати про зміцнення Збройних Сил України як єдиного гаранта національної безпеки. Змінити застарілі технології на нові у виробничій сфері: стимулювати виробництво національних товарів.