1) Якщо б мені сказали, що за до сну можна подорожувати наяву, я б рази три проголосила це речення цілковитою МАЯЧНЕЮ. Лів Зільбер та її нові друзі ніколи б не взяли мене з собою, наприклад, на цвинтар і не провели б вкрай необхідний обряд. Вже встигли заплутатися? Після прочитання книги Керстін Ґір «Зільбер. Перша книга сновидінь» я маю купу питань до науковців, які вивчають сни. Тому вважаю, що потрібно детально розібратися, хто і куди саме подорожував та як у них це виходило. Як і кожна книжка, ця теж починається з досить розлогої оповіді про двох дівчаток та їх родину. Лів та Мія вже втомилися перераховувати свої переїзди, як-то кажуть, «пальців на двох руках не вистачить». Знову мандрівка, знову переїзд, нова школа, нові знайомства, нові проблеми… Ось із проблем і варто розпочати відразу. Вони починалися після слів мами: «Це задля вашого блага». Лів і уявити собі не могла, як зміниться її життя після зустрічі з Грейсоном, точніше, що трапиться після того, як вона одягне його светр й зачинить за собою зелені двері. Як це — дивитися один сон учотирьох? А може, це й не сон зовсім, а реальність? Книга "Зільбер. Перша книга сновидінь" К. Гір (можна скоротити)
2) Тендітна золотоволоса дівчина народилася для щастя. Але бурхливий 1919 рік – один із найдраматичніших в історії України – покликав її до боротьби за волю Вітчизни. Після загибелі братів, повстанських отаманів, шістнадцятирічна гімназистка Саша Соколовська стає на чолі тисячного війська. Відтепер вона – отаман Маруся. На шлику її козацької шапки напис «Смерть ворогам України!». Та навіть у вирі кривавих подій доля дарує їй щире кохання і шанс зберегти життя… Книга "Маруся" В. Шкляр
Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кілька разів гонили його стрільці, травили його псами, наставляли на нього заліза або підкидали йому затруєного м'яса, нічим не могли йому доїхати кінця. Лис Микита кпив собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав. А вже як вибрався на лови — чи то до курника, чи до комори, то не було сміливішого, вигадливішого та спритнішого злодія над нього. Дійшло до того, що він не раз у білий день вибирався на полювання і ніколи не вертав з порожніми руками.
1) Якщо б мені сказали, що за до сну можна подорожувати наяву, я б рази три проголосила це речення цілковитою МАЯЧНЕЮ. Лів Зільбер та її нові друзі ніколи б не взяли мене з собою, наприклад, на цвинтар і не провели б вкрай необхідний обряд. Вже встигли заплутатися? Після прочитання книги Керстін Ґір «Зільбер. Перша книга сновидінь» я маю купу питань до науковців, які вивчають сни. Тому вважаю, що потрібно детально розібратися, хто і куди саме подорожував та як у них це виходило. Як і кожна книжка, ця теж починається з досить розлогої оповіді про двох дівчаток та їх родину. Лів та Мія вже втомилися перераховувати свої переїзди, як-то кажуть, «пальців на двох руках не вистачить». Знову мандрівка, знову переїзд, нова школа, нові знайомства, нові проблеми… Ось із проблем і варто розпочати відразу. Вони починалися після слів мами: «Це задля вашого блага». Лів і уявити собі не могла, як зміниться її життя після зустрічі з Грейсоном, точніше, що трапиться після того, як вона одягне його светр й зачинить за собою зелені двері. Як це — дивитися один сон учотирьох? А може, це й не сон зовсім, а реальність? Книга "Зільбер. Перша книга сновидінь" К. Гір (можна скоротити)
2) Тендітна золотоволоса дівчина народилася для щастя. Але бурхливий 1919 рік – один із найдраматичніших в історії України – покликав її до боротьби за волю Вітчизни. Після загибелі братів, повстанських отаманів, шістнадцятирічна гімназистка Саша Соколовська стає на чолі тисячного війська. Відтепер вона – отаман Маруся. На шлику її козацької шапки напис «Смерть ворогам України!». Та навіть у вирі кривавих подій доля дарує їй щире кохання і шанс зберегти життя… Книга "Маруся" В. Шкляр
Уривок із казки Івана Франка "Фарбований Лис"
Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кілька разів гонили його стрільці, травили його псами, наставляли на нього заліза або підкидали йому затруєного м'яса, нічим не могли йому доїхати кінця. Лис Микита кпив собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав. А вже як вибрався на лови — чи то до курника, чи до комори, то не було сміливішого, вигадливішого та спритнішого злодія над нього. Дійшло до того, що він не раз у білий день вибирався на полювання і ніколи не вертав з порожніми руками.