2. Записати словами поєднувані з даними іменниками кількісні числівники. Розкрити дужки, поставити іменники і числівники в потрібних відмінкових формах. У 3 ( відро ), на 7 ( сани ), у 1 3/4 ( раз ), з 785 (учнями ), 137 депутатами, 50- мільярдний.
Хрещатик — одна з найвідоміших центральних вулиць світу. Тут уже два століття поспіль вирує центр комерційного, політичного та культурного життя Києва. Перші в Києві телефон, телеграф, трамвай, водопровід і каналізація, газове та електричне освітлення, нарешті, перший київський хмарочос — усе це Хрещатик. Тут слухали Бетховена і розглядалии виставки російських художників-передвижників, цією вулицею гуляли Т. Шевченко і М. Щепкін, П. Чайковський та Ф. Шаляпін, В. Маяковський та І. Мандельштам... 1200 метрів — одна з найкоротших центральних вулиць світу, і тому тим більше цікаво пройтися нею, зрозуміти, чому саме вона стала «концентратом» історії Києва останніх століть. Ще 300 років тут, уздовж старих валів давньоруського городища, шумів Хрещатий струмок — місце, де князь Володимир охрестив свою дружину і бояр. У XIX столітті район головної вулиці Україні пережив справжню будівельну революцію, швидко перетворившись з околиці у центральну торгову магістраль Києва, київський Бродвей, наш «Невський проспект». Тут будували розкішні готелі та магазини, на Майдані Незалежності знаходився будинок Міської Думи. Трагічний 1941-й поклав кінець старому Хрещатику, але на його місці виріс новий, неповторний на території Східної Європи ансамбль будівель — один із найкрасивіших зразків архітектури середини XX століття. Екскурсія розпочинається на Європейській площі з її багатою історією. Український дім, філармонія, будівля лялькового театру, музею води, парки на дніпровських схилах — усе це ви побачите на площі з надзвичайно «європейською» назвою. Пройшовши коротким відрізком до Майдану Незалежності, намилувавшись будівлями банків царських часів, ми потрапляємо на головну площу України. Консерваторія, поштамт, міжнародний центр культури (колишній інститут шляхетних дівчат), монумент Незалежності, торговельний центр «Глобус» — усе це нинішній вигляд Майдану. Звідси починається Хрещатицький бульвар — шедевр післявоєнної реконструкції міста. Вулиця тут сягає ширини у 100 метрів і у вихідні та святкові дні вона дійсно перетворюється на бульвар: місце гуляння виключно для пішоходів. Нас чекає найцікавіший відрізок вулиці: бутіки, магазини, Київська мерія, Пасаж з пам'ятником архітектору Городецькому, телецентр, ЦУМ, кінотеатр «Дружба» в будівлі зі шпилем, що нагадує Москву, — все це вмістилося на якихось 500 метрах центральної київської магістралі. Після перехрестя з вулицею Б. Хмельницького ми потрапляємо на відрізок старої забудови, що дає уявлення про Хрещатик царських часів. Плавний перехід із ХХ століття в століття ХІХ, а не навпаки — такі вони, чари Хрещатика! Ці місця зберігають свої таємниці. Наприклад, «Інтимний театр» — ви хочете знати, що це і де це? Тоді будьте уважні! Закінчується екскурсія біля Бессарабського ринку. Найстаріший ринковий будинок міста, чудовий пам'ятник модерну 1912-го року. Поруч — центр вже культурно-виставкового життя — комплекс «Мандарин-Плаза», де завжди є, що подивитися, також, як і на ринку є, що купити. Перспектива бульвару Т. Шевченка з неоднозначним пам'ятником вождю світового пролетаріату — все це теж останній відрізок Хрещатика, що закінчує тут свій біг через долі, століття й архітектурні стилі.
Єдиний у світі майстер мікромініатюр нещодавно відсвяткував свій ювілей. Неперевершеному художнику Миколі Сядристому виповнилося 80. Його мікроскопічні творіння не може повторити жоден митець світу. Наші кореспонденти поспілкувалися з автором найменших у світі мініатюр.
Український лівша, відомий на весь світ. За своє життя Микола Сядристий створив близько ста мініатюр. Настільки крихітних, що без мікроскопа й не побачиш. Така робота потребує неймовірної точності рухів. Працювати майстрові доводилося вночі - щоб кроки сусідів не заважали. І в ідеально чистій кімнаті. Без єдиної порошинки.
Рука може хитнутися - навіть від ударів серця. Тому творив між ними, затамувавши подих. Микола Сергійович - майстер спорту з підводного плавання, тож затримувати дихання міг - на 6 хвилин. Митець настільки оволодів своїм тілом, що вмів навіть сповільнювати пульс. До сьогодні його досягнень не зміг повторити ніхто у світі.
Нині автора можна зустріти в музеї в Києві. Тут є близько 20 його робіт. Серед них - і підкована блоха. Яку сам Микола Сергійович витвором мистецтва - не вважає.
"Підкована блоха - це чепуха. Вона не має ніякої культури. Я роблю такі роботи, які мають аристократичність по вибору, по задуму", - говорить Микола Сядристий, автор мікромініатюр.
Інша справа - корабель пам'яті Гріна. У ньому - 337 деталей з чистого золота. При цьому він настільки маленький, що легко проходить у вушко голки. Відвідувачі від нього у захваті.
"Корабль. Он красивый, маленький такой. Я такого никогда не видел", - говорить Євген Поляков, відвідувач музею.
"Мне очень интересно, как он это придумал и каким образом это все можно было произвести", - говорить Вікторія Козюра, туристка.
Нині, крім мініатюр, автор захоплюється історією та політикою. Досліджує, видає власні книги. А ще - любить віршувати. Минулого року видав збірку власних поезій під назвою "Мить". Декламує свої вірші із задоволенням.
"Я помирав. І в ту останню мить усе життя в очах не пронеслося. Згадалась річка, яблука в воді, квітуча балка між зелених нив. Суворість матері, запилене колосся. Все те, чого ніколи не цінив".
Микола Сергійович у своєму музеї майже кожен день - завжди готовий провести екскурсію і поділитися досвідом. Виставки Миколи Сядристого відкриті і за кордоном - до сьогодні вони лідери за кількістю відвідувачів.
Хрещатик — одна з найвідоміших центральних вулиць світу. Тут уже два століття поспіль вирує центр комерційного, політичного та культурного життя Києва. Перші в Києві телефон, телеграф, трамвай, водопровід і каналізація, газове та електричне освітлення, нарешті, перший київський хмарочос — усе це Хрещатик. Тут слухали Бетховена і розглядалии виставки російських художників-передвижників, цією вулицею гуляли Т. Шевченко і М. Щепкін, П. Чайковський та Ф. Шаляпін, В. Маяковський та І. Мандельштам... 1200 метрів — одна з найкоротших центральних вулиць світу, і тому тим більше цікаво пройтися нею, зрозуміти, чому саме вона стала «концентратом» історії Києва останніх століть. Ще 300 років тут, уздовж старих валів давньоруського городища, шумів Хрещатий струмок — місце, де князь Володимир охрестив свою дружину і бояр. У XIX столітті район головної вулиці Україні пережив справжню будівельну революцію, швидко перетворившись з околиці у центральну торгову магістраль Києва, київський Бродвей, наш «Невський проспект». Тут будували розкішні готелі та магазини, на Майдані Незалежності знаходився будинок Міської Думи. Трагічний 1941-й поклав кінець старому Хрещатику, але на його місці виріс новий, неповторний на території Східної Європи ансамбль будівель — один із найкрасивіших зразків архітектури середини XX століття. Екскурсія розпочинається на Європейській площі з її багатою історією. Український дім, філармонія, будівля лялькового театру, музею води, парки на дніпровських схилах — усе це ви побачите на площі з надзвичайно «європейською» назвою. Пройшовши коротким відрізком до Майдану Незалежності, намилувавшись будівлями банків царських часів, ми потрапляємо на головну площу України. Консерваторія, поштамт, міжнародний центр культури (колишній інститут шляхетних дівчат), монумент Незалежності, торговельний центр «Глобус» — усе це нинішній вигляд Майдану. Звідси починається Хрещатицький бульвар — шедевр післявоєнної реконструкції міста. Вулиця тут сягає ширини у 100 метрів і у вихідні та святкові дні вона дійсно перетворюється на бульвар: місце гуляння виключно для пішоходів. Нас чекає найцікавіший відрізок вулиці: бутіки, магазини, Київська мерія, Пасаж з пам'ятником архітектору Городецькому, телецентр, ЦУМ, кінотеатр «Дружба» в будівлі зі шпилем, що нагадує Москву, — все це вмістилося на якихось 500 метрах центральної київської магістралі. Після перехрестя з вулицею Б. Хмельницького ми потрапляємо на відрізок старої забудови, що дає уявлення про Хрещатик царських часів. Плавний перехід із ХХ століття в століття ХІХ, а не навпаки — такі вони, чари Хрещатика! Ці місця зберігають свої таємниці. Наприклад, «Інтимний театр» — ви хочете знати, що це і де це? Тоді будьте уважні! Закінчується екскурсія біля Бессарабського ринку. Найстаріший ринковий будинок міста, чудовий пам'ятник модерну 1912-го року. Поруч — центр вже культурно-виставкового життя — комплекс «Мандарин-Плаза», де завжди є, що подивитися, також, як і на ринку є, що купити. Перспектива бульвару Т. Шевченка з неоднозначним пам'ятником вождю світового пролетаріату — все це теж останній відрізок Хрещатика, що закінчує тут свій біг через долі, століття й архітектурні стилі.
Єдиний у світі майстер мікромініатюр нещодавно відсвяткував свій ювілей. Неперевершеному художнику Миколі Сядристому виповнилося 80. Його мікроскопічні творіння не може повторити жоден митець світу. Наші кореспонденти поспілкувалися з автором найменших у світі мініатюр.
Український лівша, відомий на весь світ. За своє життя Микола Сядристий створив близько ста мініатюр. Настільки крихітних, що без мікроскопа й не побачиш. Така робота потребує неймовірної точності рухів. Працювати майстрові доводилося вночі - щоб кроки сусідів не заважали. І в ідеально чистій кімнаті. Без єдиної порошинки.
Рука може хитнутися - навіть від ударів серця. Тому творив між ними, затамувавши подих. Микола Сергійович - майстер спорту з підводного плавання, тож затримувати дихання міг - на 6 хвилин. Митець настільки оволодів своїм тілом, що вмів навіть сповільнювати пульс. До сьогодні його досягнень не зміг повторити ніхто у світі.
Нині автора можна зустріти в музеї в Києві. Тут є близько 20 його робіт. Серед них - і підкована блоха. Яку сам Микола Сергійович витвором мистецтва - не вважає.
"Підкована блоха - це чепуха. Вона не має ніякої культури. Я роблю такі роботи, які мають аристократичність по вибору, по задуму", - говорить Микола Сядристий, автор мікромініатюр.
Інша справа - корабель пам'яті Гріна. У ньому - 337 деталей з чистого золота. При цьому він настільки маленький, що легко проходить у вушко голки. Відвідувачі від нього у захваті.
"Корабль. Он красивый, маленький такой. Я такого никогда не видел", - говорить Євген Поляков, відвідувач музею.
"Мне очень интересно, как он это придумал и каким образом это все можно было произвести", - говорить Вікторія Козюра, туристка.
Нині, крім мініатюр, автор захоплюється історією та політикою. Досліджує, видає власні книги. А ще - любить віршувати. Минулого року видав збірку власних поезій під назвою "Мить". Декламує свої вірші із задоволенням.
"Я помирав. І в ту останню мить усе життя в очах не пронеслося. Згадалась річка, яблука в воді, квітуча балка між зелених нив. Суворість матері, запилене колосся. Все те, чого ніколи не цінив".
Микола Сергійович у своєму музеї майже кожен день - завжди готовий провести екскурсію і поділитися досвідом. Виставки Миколи Сядристого відкриті і за кордоном - до сьогодні вони лідери за кількістю відвідувачів.