2. Укажіть випадки, коли треба вжити малу літеру. А) «Одягайтеся хутко поїдемо до князя! кинув
їм Дмитро. — (С,сідлайте коней!» Б) «Чи будемо проситись до багатих, чи до бід-
них?, (0,обізвався один.
В) А за вербами причаїлась дрімота і шепоче: «(3,з)асни собі, засни
собі...»
Г)Татари помітили Гивора і закричали: «(0,0)це його кінь!»​

В останні десятиліття світ дитинства як складний психосоціокультурний

феномен перебуває в центрі уваги соціологів, психологів, етнографів,

фольклористів. Сучасні діти можуть бути визнані носіями і творцями

субкультури, яка виростає з надр національної традиції і становить певну

стадію її розвитку.

Дитяча література є художньою педагогікою дитини. “Дитинство – світ

складний, драматичний, багатий духовним життям, відповідальний період,

початок початків особистості індивіда. Істинні творчі відкриття дитячого

письменника необхідні юному читачеві і не обмежуються віковим

адресуванням твору. Вони перспективні і в майбутньому. Вони цікаві і для

дорослих” [ 10, 6].

Дитяча література – відкриття в малому космосі космосу великого життя.

Вона не розвивається відірвано від літературного процесу. Основні тенденції,

напрямки знаходять реалізацію як в літературі для дорослих, так і в дитячій

літературі.

Специфікою дитячої літератури є те, що юні читачі, пропускаючи описи

зовнішнього світу крізь свою чуттєву сферу, стають співпереживачами подій,

що ці картини зворушують їх душу, викликають певні позитивні емоції,

запрограмовані письменником. Соціологи, психологи, досліджуючи дитяче

бачення світу, одержують результати, які часто співпадають з найновішими

науковими досягненнями. Дитячий егоцентризм, відчуття головного,

інтенціональність важливі у пізнавальному потенціалі. На подальший розвиток

дитини реалії життя накладають свій відбиток, змінюють художність дитячого

пізнання світу, його аналогічні парадокси формально об’єктивованим дорослим

сприйняттям життя.

1. Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.

                                                                                             Евлія Челебі

2. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

                                                                                          Ліна Костенко

3. Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.

                                                                              Українське прислів’я

4. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.

                                                                                             Іван Огієнко

5. Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація.

Объяснение: