2.у якому рядку всі дієприкметники активного стану?
а. задуманий,літаючий, сидячий
б. посивілий,, сяючий
в. посинілий,лежачий, знесений
г. заражений,стоячий,забруднений
3.у якому рядку всі дієприкметники доконаного виду
а. розбитий, зламаний,скошений
б. спалений,зігнутий,бажаючий
в. працюючий,побачений,стиснутий
г. читаючий,ілий, співаючий
4.у якому реченні дієприкметник ужито в місцевому відмінку?
а. шкільний сад стояв ліловий від розквітлого бузку.
б. тремтяче повітря було наповнене
пахощами гречки.
в. ще зорі у блідніючому небі.
г. з пониклою головою прислухалася маланка до звуків затихаючої музики.
1. Ощадливо втрачаю сили. - означено особове
2. Вживають компліменти здебільшого при зустрічі замість вітання. - неозначено-особове
3. Поклади мені руку в руку, в очі глянувши, не моргай. - означено особове
4. Усіх покарано цією зимою. - безособове
5. Змалку звикайте до праці! - узагальнено-особове
6. У школі готуються до свята рідної мови. - неозначено-особове
7. Взимку прогнозують епідемію грипу. - неозначено-особове
8. До схід сонця ідемо в поле. - означено особове
9. Про зорі, про сонце, про місяць згадуватимуть на уроці. - неозначено-особове
10. Довго спатимеш – з боргами вставатимеш. - узагальнено-особове
11. Стало якось спокійно в лісі. Спокійно і буденно. - безособове
12. З боргами вставатимеш, якщо довго спатимеш. - узагальнено-особове
13. Тим часом розвиднялося, світало. - безособове
14. Усіх покарано цією зимою. - безособове
15. Визначай смак не по шкарлупі, а по ядру. - узагальнено-особове
16. Так сумно стало на душі. - безособове
17. У малиннику тихо. - називне
18. Нема в світі України, немає другого Дніпра.
19. Приємно запахло ще й салом, часником і свіжими плескачами. - безособове
20. Опустіться, тихі зорі, синові під вії. - означено особове
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.